Трансформація форм власності і перехід до соціальної

У командній економіці держава як власник основної частини капіталу зосереджує у себе обидві ці функції. Вона виступає не тільки власником, а й управляючим (менеджером). Комерціалізація як форма роздержавлення дає можливість передати функцію управління недержавному підприємцю, а за державою залишити лише функцію власника державних засобів виробництва. [16, с. 130]

При цьому продукція, створена користувачем таких засобів виробництва, переходить у його власність. Він стає справжнім підприємцем, що несе повну відповідальність за своє господарювання.

Комерціалізовані державні підприємства здійснюють свої відносини з іншими суб’єктами господарювання на договірній основі, самостійно визначають, що і як виробляти, кому і за якою ціною продавати, а прибуток, що залишається після сплати податків та інших платежів у бюджет, надходить у власність господарюючого суб’єкта (підприємця) і використовується на цілі, передбачені статутом. Але при цьому залишається головна умова – його зобов’язання перед власником використованого майна забезпечувати збереженість цього майна і оплату за його користування.

При комерціалізації кардинально змінюється роль держави в економіці, вона перестає управляти виробництвом і переходить до управління державною власністю. Метою комерціалізації є створення реальних умов для перетворення державних підприємств на вільних товаровиробників, формування раціонального конкурентного середовища, посилення трудової, господарської і підприємницької діяльності. Комерціалізація створює умови для перетворення державних підприємств на повноцінних суб’єктів ринку, які самостійно визначають свою техніко-економічну, виробничу, збутову та цінову політику.

Другою формою роздержавлення власності є приватизація. У найзагальнішому вигляді її можна визначити як процес відчуження майна, що перебуває у власності держави, на користь громадян та недержавних юридичних осіб. Тобто, приватизація – це перехід від державної до різних форм недержавної власності.

Головною метою приватизації є ліквідація знеособленості власності, забезпечення господарського ставлення до засобів виробництва, що означає зацікавленість не тільки у високих поточних результатах використання засобів виробництва, а й у їх ефективному само відтворенні та примноженні.

Приватизація в Україні має свої особливості. Вони зумовлені станом економіки на початок трансформаційних перетворень, що характеризується її тотальним одержавленням відсутністю вільних капіталів, що могли б бути використані для приватизації, та нерозвиненістю ринкової інфраструктури. Ці обставини породили суперечності приватизації. З одного боку, потреба у створенні умов для формування приватного підприємства вимагала здійснення приватизації відносно швидкими темпами, щоб сформувати достатній прошарок самостійних господарюючих суб’єктів. А з іншого боку, цей процес вимагав значної маси вільних грошових капіталів, щоб здійснювати приватизацію державної власності. Розв’язання цієї суперечності було досягнуто шляхом поєднання платних і безоплатних її форм. Саме у цьому поєднанні і полягає основна особливість приватизації в Україні. [16, с. 131]

Компенсацією приватизації передбачалося частину державного майна, що підлягає приватизації, передати у власність громадян України безоплатно, рівними частинами, а іншу частину приватизувати за гроші. Щоб забезпечити безоплатну приватизацію, законодавством встановлювалися специфічні платіжні засоби, що отримали назву приватизаційних паперів. Прийнятим у 1992 р. Законом «Про приватизаційні папери» введені два види таких паперів – приватизаційні майнові сертифікати, що використовувалися при приватизації майна державних підприємств, та житлові чеки, за допомогою яких здійснювалася безоплатна приватизація паперів отримував кожен громадянин України. Номінальна вартість їх була однакова для всіх.Приватизаційні папери, були специфічними платіжними засобами, використати які можна було лише в процесі приватизації. Власник такого паперу, беручи участь у приватизації державного майна, мав право частину ціни цього майна оплатити своїм приватизаційним папером у розмірі його номіналу. Оскільки громадяни України отримували такі папери безоплатно, а оплачували ними приватизоване майно, то таким чином вони одержували частку державного майна безоплатно.

Практичне здійснення приватизації потребувало певного комплексу взаємопов’язаних елементів, що складають її об’єкти методи оцінки майна, що приватизується, способами та порядок приватизації, платіжні засоби приватизації й порядок їх використання. Суб’єкти приватизації визначені Законом «Про приватизацію майна державних підприємств». Це державні органи приватизації, покупці, продавці та фінансові посередники. Центральне місце займають державні органи приватизації. Їх система була сформована згідно із Законом «Про приватизацію майна державних підприємств». Але в 1994 р. Указом Президента України «Про єдину систему органів приватизації» вона була реорганізована і зараз включає Фонд державного майна України, його регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, обласних центрах та містах Києві і Севастополі, а також представництва у районах та містах. [16, с. 132]