З економічної історії КОМУНІСТИЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ (економіка СРСР 1917-1939)

Страх перед репресіями породив систему приписок — за¬вищення валових звітних показників стосовно реального. Невід¬повідність показників призводило, з одного боку, до завищення норм «природних» втрат продукції: бій, брухт, усушка, утрушу¬вання і т.п., а з іншого боку — до посилення пошуків «шкідни¬ків», що псують і знищують продукцію, що, у свою чергу, веде до розкручування нової хвилі репресій.

Радянському Союзу вдалося в короткий термін здійснити модернізацію промисловості по мілітаристському шляху.

XV з'їзд партії прийняв курс на колективізацію сільського господарства вже в 1927 році. Спочатку її здійснювали на доб¬ровільній основі. Але до кінця 1929 року було об'єднано всього 3,4 млн. селянських подвір'їв, або менше 15% від їхньої загальної кількості. Тоді в грудні 1929 року Сталін оголосив про політику «ліквідації куркульства як класу».

Такий 1930 рік був оголошений «роком Великого перело¬му». Уже до кінця лютого 1930 р. було насильно об'єднано 14 млн. селянських господарств — 60%.

До середини 1930 року було розкуркулено понад 320 тис. куркульських господарства, а їхнє майно вартістю 115 млн. руб. передано в неподільні фонди колгоспів, що склало більше 34% усієї вартості колгоспного майна. Норма розкуркулювання скла¬дала 5-7% від загальної кількості селянських подвір'їв. Проти се¬лян, що чинили опір, було спрямовано ряди Червоної Армії. Біля мільйона селянських сімей були заслані в сибірські табори.

Для проведення колективізації з міст у села направили 25 ти¬сяч робітників-комуністів, яким були дані великі повноваження.

• Існувало чотири форми об'єднання: створення комун з повним усуспільненням матеріальних умов виробництва і побу¬ту; товариства зі спільного опрацювання землі (ТОЗ);

• сільськогосподарські артілі з узагальненням основних матеріальних ресурсів і зберіганням особистого підсобного гос¬подарства (колгоспи);

• державні сільськогосподарські підприємства (радгоспи). Основною формою стали колгоспи. Перед вступом у них селяни знищували робочу худобу, птицю. Посівна 1930 року ви¬явилася під загрозою повного зриву. Диктатурі пришилося тим¬часово відступити. У газеті «Правда» була опублікована стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів», у котрій «критикувалися перегини» і вирішувався вихід з колгоспів тих, кого змусили ввійти туди насильно. У Центрально-Черноземних областях від¬соток колективізованих господарств швидко знизився з 82% до 18% (!). Невдача лобового наскоку на селянство змусила партію перейти до політики перманентного терору проти селянства, проведеного руками його найбіднішої частини. До 1936 року знову було колективізовано більш 90% селянських господарств. Введення в 1933 році системи обов'язкової решти про¬дукції остаточно позбавило колгоспи кооперативного початку і перетворило їх у державні підприємства.

Монопольний закупник зерна «Заготзерно» купував пше¬ницю по 80 коп. за центнер, а продавав по 10,4 руб., з яких 8,9 руб. вилучалися в держбюджет у якості податку з обороту, за рахунок чого і відбувалося фінансування індустріалізації.

Майже чверть століття — з 1929 по 1953 рік — закупівель¬ні ціни на основну сільськогосподарську продукцію залишалися незмінними.

З 1929 р. створюються машинно-тракторні станції (МТС), що брали приблизно 20% врожаю з тих господарств, чиї поля оп¬рацьовували, а також здійснювали політичний контроль під ке¬рівництвом ГПУ, яке виявляло різного роду «шкідників». Тільки в 1933 р. були заарештовані за обвинуваченням у шкідництві 33% усіх колгоспних комірників і 25% бухгалтерів.

У результаті проведених заходів валовий збір зерна зни¬зився в 1928-34 р. майже на 8%, при тому що обсяг державних за¬готівель виріс у 3 рази. Середня врожайність зернових у 1932 р. склала 5,7 центнера з гектара — проти 8,2 центнера в 1913 р.

За 1929-34 р. загинуло майже 150 млн. голів худоби, а його цінність (вартість у порівняльних реальних цінах) набагато переви¬щує цінність вибудованих у цей час величезних заводів і фабрик, ефективність виробництва на яких була дуже низькою ще в той час.Страшний голод 1932-35 р. за своїми масштабами перевер¬шив навіть голод 1921-22 р. Хоча дані про народжуваність і смерт¬ність населення після 1932 р. перестали публікуватися, співставляючи різноманітні джерела, можна з упевненістю сказати, що країна втратила від колективізації і голоду більш 15 млн. чоловік.