З економічної історії КОМУНІСТИЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ (економіка СРСР 1917-1939)

Пізньої осені 1917 року більшовики поча¬ли поділ поміщицьких земель між селянами, що серйозно зміцни¬ло їхню соціальну базу. Переділ, зменшення супроводжувалися здирствами, руйнуванням зразкових господарств, актами дійсно¬го вандалізму, насильством і зведенням старих рахунків, прово¬дився в інтересах найбіднішого селянства. Середній розмір наділу селянина збільшився в 1,5 рази. Правда, впала продуктивність праці і врожайність, що згодом призвели до голоду, від якого померло більше 5 мільйонів чоловік.

У середині 1918 року була націоналізована значна про¬мисловість, на початку 1919 — вся інша. Скасовується торгівля, замінена прямим державним розподілом товарів, знову вводить¬ся продовольча розверстка, ще більш жорстка, ніж при Тимчасо¬вому уряді, формуються продзагони, сутички яких із «заможни¬ми» селянами поступово переростають у Цивільну війну, що су¬проводжувалася масовим терором з усіх боків, розстрілами за¬ручників (особливо цю практику любили більшовики), насильст¬вом над мирним населенням, створенням концтаборів, в яких ут¬римувалося більш 200 тисяч чоловік. Встановлюється загальна трудова повинність для будівництва оборонних споруджень, ор¬ганізовують трудові армії з представників непролетарських про¬шарків населення. До кінця 1919 року господарські відносини в сфері виробництва і розподілу натуралізуються.

У 1920 році випускаються замінники грошей — облікові трудові й енергетичні одиниці. Крім того, в обігу знаходилися царські гроші різноманітних років випуску, «керенки» (їх друкував і радянський уряд) чеки, марки, облігації казначейства, бони, іноземна валюта — всього більш 2000 різновидів грошових одиниць. Руйнація грошового обігу на думку революціонерів повинна була сприяти найшвидшій перемозі комунізму.

• Нова економічна політика

До 1921 року Цивільна війна в основному була заверше-Н3) Росія лежала в руїнах, у Поволжі лютував голод і почалося людожерство, а надій на світову революцію практично не зали¬шилося. Більшовики були при владі в одній окремо взятій, дуже зруйнованій країні, більше 80% населення якої складали селяни. Промислове виробництво впало в 10 разів в порівнянні з рівнем 1913 року, чисельність кваліфікованих робітників скоротилася вдвічі. Транспорт практично не працював, палива і продовольст¬ва не вистачало.

Продовження політики «військового комунізму» у мир¬ний час було представлено новими повстаннями селян. Величез¬ної армії Тухачевского на превелику силу, при використанні от¬руйних газів і масових репресій, вдалося справитися з тамбовсь¬ким повстанням Антонова. Та й у середовищі робітників було не¬спокійно — повстання робітників і матросів Кронштадта, що ви¬ступили з антибільшовицькими гаслами, хоча і було придушено зі «звичайною» жорстокістю, показало нетривкість соціальної бази влади. У цих умовах «фанатикам» у партії більшовиків прийшлося тимчасово відступити перед «господарниками».

У 1921 році безразмірна пророзкладка була замінена фік¬сованим продовольчим податком у розмірі 30-40% від врожаю (для найбідніших селян 10-20%). Припускалася приватна торгів¬ля — спочатку у вигляді простого товарообміну без використання грошей, потім і грошова. Дозволявся приватний (дрібний) бізнес. Десятки тисяч підприємств були передані приватним осо¬бам — іноді їхнім колишнім власникам на термін від 2 до 5 років. почалося активне друкування радянських грошей — совзнаків. явилися кооперативні магазини і ресторани. Для західного бізнесу було надано біля сотні концесій. Трудармія була розпущена, працювала біржа праці. На державних підприємствах почалася впровадження господарського розрахунку, була дозволена оренда землі і найм робітників. Військова реформа, здійснена М. Фрунзе, дозволила різко скоротити чисельність Червоної Армії із 5-7 млн. до приблизно 1,5 мільйонів бійців.

Усе це досить швидко відновило промислове і сільськогосподарське виробництво. Уже в 1922 обсяг промислової продукції зріс на 30%, а в 1926 році перевищив довоєнний рівень. Реальна заробітна плата робітників також відновилася на довоєнному рівні.

• Грошова реформа Сокольникова

Результатом невпинного друкування совзнаков для покрит¬тя бюджетного дефіциту, природно, була найжорстокіша інфляція що поступалася хіба що німецькій гіперінфляції. У 1922 р. в обіг бу¬ли випущені нові совзнаки, вартістю 10 тисяч старих соврублів але вже в такому 1923 р. ще більш нові совзнаки обмінювалися за курсом 1 до 100 знаків зразка 1922 р. і 1 до 1 000 000 старого.Наприкінці 1922 року в обіг, паралельно із совзнаками, бу¬ли введені радянські червінці — золоті банкноти, прирівняні до царської десятирублевої монети. Вони на чверть були забезпечені золотом, а на 3/4 короткостроковими зобов'язаннями і високоліквідними товарами, але на золото не розмінювалися — така була принципова позиція наркомфіна Сокольникова, у кабінеті якого висів транспорант з гаслом — «Емісія — є опіум для народного господарства». Не використовувалися червінці і для покриття бю¬джетного дефіциту. З 15 лютого 1924 року друкування совзнаків було припинено і почався поступовий обмін уже випущених на червінці, п'ятірки, трійки, рублі і розмінну монету за курсом 1 рубль за 50000 совзнаків зразка 1923 року, 5 000 000 — зразка 1922 і 50 000 000 000 — більш ранніх випусків, що був до середи¬ни 1924 р. завершений. До цього часу бюджетний дефіцит зусил¬лями Сокольникова істотно скоротився і був прийнятий декрет, що заборонив емісію паперових грошей для покриття дефіциту.