З економічної історії КОМУНІСТИЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ (економіка СРСР 1917-1939)

Після стабілізації національної валюти курс золотого рубля виріс з 2,2 до 0,9 рублів за долар, почалося формування ра¬дянської банківсько-кредитної системи.

Крім Держбанку, на який було покладено емісійні й облі¬ково-контрольні функції, були організовані Промбанк — для фінансування промисловості, Электробанк — для кредитування електрифікації, Зовніторгбанк — для зовнішньої торгівлі, Це-комбанк (майбутній Житсоцбанк) — для комунальних платежів і житлового будівництва. Сільгоспбанк — для фінансування сільського господарства.

У 1923 році була проведена податкова реформа, за якою основна роль оподатковування була перенесена з прибуткового податку на промислові підприємства, що стали перераховувати 70% від прибутку в бюджет, який протягом декількох таких років був дефіцитним. У січні 1926 року Сокольников під тиском «чер¬воних директорів» був усунутий з посади наркомфіна. І емісій відновилася.

Уже в 1926 році грошова маса зросте в 1,5 рази, відно¬виться інфляція, загостриться дефіцит. Згодом Сокольников буде репресований як «ворог трудового народу».

• План ГОЕЛРО

Швидке відновлення зруйнованого війнами господарства країни повинно було, на думку більшовиків, базуватися, насампе¬ред, на розвитку галузей, що виробляють засоби виробництва — важкої промисловості. А вони, як відомо, дуже знергомісткі. Деся-Іилітній Державний план електрифікації Росії, розглянутий і за¬тверджений наприкінці 1920 року, був спрямований на різке збіль¬шення видобутку електроенергії в країні. Для здійснення грандіоз¬ного плану електрифікації було створено потужні планувальні ре¬сурси, що розподіляють органи державного керування економі¬кою, повноваження яких згодом будуть розширені. І їм буде підпо¬рядкована вся промисловість, а пізніше і сільське господарство.

Паралельно частково вирішувалася проблема зайнятості, збільшувався інвестиційний попит, спочатку з боку учасників програми, а потім — по всьому виробничому ланцюгу.

Одночасно ставилося завдання притягнення населення в міста, що повинні були стати упорядженими центрами «соціаліс¬тичної культури». Планувалося збільшити число міст, їхній роз¬мір, частку міського населення. Це повинно було призвести до росту робітничого класу, залежного від централізованих поста-гань продовольства, і зміцненню соціальної бази більшовиків.

У 1927 році під керівництвом Ради праці й оборони був розроблений перший (директивний) п'ятирічній план, що став основою програми індустріалізації країни. План передбачав ди¬вовижно високі темпи росту промисловості (16-22% річних!). Для його реалізації було необхідно різко збільшити кількість за¬водів і чисельність робітників. Тільки за роки першої п'ятирічки їх кількість зросла більш, ніж у два рази. Заводи будувалися в «чистому полі», біля родовищ корисних копалин. Робітники жи¬ли в наметах і землянках. Пізніше з'явилися бараки і гуртожитки барачного типу, деякі з яких існують і донині. Робочих рук не ви¬стачало, і вже в 1931 році біржа праці була закрита, згодом робіт¬никам було заборонено звільнятися за власним бажанням, були введені паспорти і система прописки — закріплення на визна¬ченій території, змінювати яку за своїм бажанням, було заборо¬нено. Наркомтруд одержав право переводити будь-якого квалі¬фікованого робітника в будь-яку точку країни і будь-якої галузі господарства, не враховуючи бажання останнього. Якщо в часи НЭПу на значних промислових підприємствах діяла урівнюваль-на система оплати (заробіток кваліфікованого робітника всього на 10-15% перевищував прибуток чорношкірого), та в епоху пер¬ших п'ятирічок матеріальні стимули були істотно посилені. Крім того, була введена система нематеріального заохочення (грамо¬ти, пільги, медалі, ордени, почесні звання і посади). До прогульників, що спізнюються, недбайливих робітників почали застосо¬вуватися репресії — аж до відправлення в концтабори, що посту¬пово перетворюються в значні виробничі одиниці.Темпи економічного росту в період першої п'ятирічки вражають — вони складають, за різноманітними оцінками, від 8 до 15% річних, а по вугіллю, чавуну, нафті, залізній руді валові показники подвоїлися!

Але запланованих позахмарних висот досягти, звичайно, не вдалося, і на голови тих, хто хоч на те був незгодний із прове¬деною політикою («лінією партії»), звалилися перші масові ре¬пресії. Директорів підприємств, що не справилися з виконанням плану, відправили під суд. Число розстріляних поки вимірювало¬ся сотнями, а відправлених у концтабори для «перевиховання» — десятками тисяч. Але це був лише початок побудови великої Імперії страху. У 1933 році число розстріляних вимірювалося вже тисячами, а відправлених у табори — сотнями тисяч.