Теорія граничної корисності
На початку XX сторіччя в теоретичній економічній науці сформувалася оригінальна наукова школа - російська школа політичної економії, що зробила значний вплив на розвиток ряду напрямків світової науки. Тому науково правильно і вірогідно виділяти в історії економічної науки XX в. поряд із неокласичною, кейнсіанською, інституціональною школами ще і російську школу політичної економії.
Ідея про можливість існування вітчизняної економічної школи можна сказати "витає в повітрі" уже декілька років. Автор дійсної доповіді висловлювала її й у 1997 р. у Передмові до книги М.І.Туган-Барановського "Періодичні промислові кризи", і в доповідях на кафедрі, і на міжнародній науковій конференції /1999 р./. Проте потрібно було уявити підстави, вагомі докази такої тези.
У результаті проведених досліджень сформувався висновок: що стосується теоретичної економічної науки,тобто всі підстави думати, що в цій області дійсно існувала школа високої теорії, що у Росії завжди називали політичною економією.
Початок цієї школи ставиться до 90-м рр. XIX в., коли були опубліковані праці, що стали генераторами основних ідей і концепцій російської теоретичної економічної науки. Це - "Промислові кризи в сучасної Англії, їхньої причини і найближчі впливи на народне життя" /1894/ і "Російська фабрика в минулому і дійсному" /1898/ М.І.Туган-Барановського і "Економічні нариси. Випуск перший.
Теорія цінності Рікардо /Досвід точного аналізу/" /1898/ В.К. Дмитрієва. Цілком оригінальні дослідження, що принесли світову популярність одному економісту / Туган-Барановському/ відразу ж, другому /Дмитрієву/ три чверті сторіччя через, були здійснені вченими, яким не здійснилося ще і тридцятьох років.
І ми вже звертаємо увагу на характерну рису російської школи - у її річищі працювали люди дуже молоді, причому в другому десятилітті XX в. із працями, згодом визнаними видатними, виступали уже вчорашні студенти. Так було, зокрема, із книгою А.В.Чаянова "Нариси по теорії трудового господарства" (1912-1913).
Виникнення школи високої теорії саме наприкінці XIX -початку XX в. було затребувано часом і підготовлено попереднім розвитком економічної думки Росії в XIX в. Вся перша половина XIX в. проходила під знаком вивчення, популяризації і навіть спроб застосувати навчання А.Сміта до російської дійсності. Для самих відважних, як відомо, це закінчилося в кріпосницькій країні трагічно.
Роботи іншого представника класичної школи - Д.Рікардо, будучи відомими, у той період занадто великої уваги не залучали. У Росії любили набагато більше послідовника й інтерпретатора теорії Рікадро Дж.Ст.Мілля. Великий інтерес у російських суспільствознавців викликали праці, а головне
концепції німецької історичної школи. У німців знайшлося чимало послідовників, у результаті чого були зроблені дуже важливі дослідження в області народного господарства Росії і його історії, для чого треба буде добре попрацювати над статистикою. Блискуче володіння теоретичними аспектами статистики і практичне її застосування в наукових дослідженнях, державній і суспільній діяльності є однієї з яскравих характерних рис російської школи політичної економії, заставою багатьох наукових відкриттів.
Високий рівень конкретно-економічних досліджень російських учених другої половини XIX в. /Згадаємо лише двотомник А.И.Чупрова "Залізничне господарство", 1875-1878/ також у чималому ступені сприяв розвитку інтересу і, якщо так можна сказати, смаку до теоретичної роботи в їхніх учнів.Тепер ми підійшли до розгляду найважливішої особливості російської економічної думки, у величезному ступені обумовивши шлях її розвиту, - надзвичайної, із жодною країною не порівнянною популярністю в Росії другої половини XIX в. "Капіталу" К.Маркса /першого тому, оскільки другий і третій видані були багато пізніше і сприймалися вже зовсім по-другому. У 1859 р. К. Маркс опублікував роботу "До критики політичної економії", що містить ряд ідей, розвитих згодом у першому томі "Капіталу". У Європі книга була зустрінута змовою мовчання з боку професури. У однім із листів
Маркс із гіркотою відзначав: "Я очікував полеміки, критики, але тільки не повного ігнорування... )) /курсив мій - Г.С./. Цими словами він дуже точно визначив і наступне сприйняття його економічних праць західними вченими. Зовсім інший прийом робота Маркса одержала в Росії: вона "викликала великий шум", і професор політичної економії Московського університету И.К.Бабст прочитав про неї лекцію - при великому стіканні публіки. Певне, уже з цього часу "Капітал" починає завойовувати не тільки
розуми, але і душі російських економістів. Російський - перша мова, на який були переведені всі три виданих у XIX в. тому "Капіталу". Тільки в 70-х роках /тобто, після видання I тому/ у Росії з'явилося біля 170 рецензій і публікацій, у яких "Капітал" цитувався або згадувався. Одним із перших популяризаторів, пропагандистів, коментаторів "Капіталу" був російський економіст Н.И.Зібер. Росія була єдиною країною, де капітал викладали. Лідер ліберальних народників, душу й улюбленець студентів Московського університету, що викладав и в с. х. Академії, професор Олександр Іванович Чупров приймав на свій знаменитий "науковий семінарій", тільки за умови решти заліку по "Капіталі" (першому тому). А адже в нього училися Фортунатов і Дмитрієв, а учнями останніх були Кондртьев, Чаянов і багато інших головних економістів російської школи. Винятково болісно професора старшого покоління сприймали критику "Капіталу", що розгорнулася на Заході після публікації III тому. На початку XX в. відношення з теорією Маркса в їхніх учнів укладалися вже багато в чому по-другому і по-різному. Але усе ж дуже багато чого в роботах російської школи політичної економії, зв'язувало її з "Капіталом". Більш того, цей зв'язок дозволив російським економістам випередити закордонних колег на десятиліття в постановці і рішенні ряду складних проблем економіки. Західна академічна наука ніколи не приймала Маркса. "Капітал", його вивчення ніколи не входив у програму західних навчальних закладів. Обрадувані тим, що Е.Бем-Баверк, узяв на ебе обов'язок детально описати протиріччя III і I томів "Капіталу", академіки постаралися забути про роботу Маркса Західна наука в результаті пройшла повз методологію марксистського економічного аналізу, повз разючий по глибині дослідження довгострокових тенденцій у розвитку капіталізму, повз теорію суспільного відтворення. /Про негативні наслідки цього говорили багато пізніше В.В.Леонтьев і Й.Шумпетер/. Інша справа - російські економісти, навчені методології соціально-економічного аналізу; логікі категорій товарного виробництва, самі штудировавші "Капітал", готові проаналізувати його "зсередини", у світлі новітніх досягнень науки і нових явищ у розвитку товариства. "Капітал", хотіли того російські вчені або немає, але став одним із джерел формування нової школи, навіть у тому випадку, якщо він був усього лише приводом для серйозної наукової дискусії.