„Особливості ринкового реформування економіки України”

Децентралізація (дерегулювання) ДРПЕУ здобуває характер східчастого процесу, обумовленого еволюцією перехідної економіки. Це стосується малого і середнього підприємництва, корпоративного сектора, акціонерних товариств із частковою участю держави, значної частини і державних підприємств, що вже акціоновані, національного ринку. Даний процес поступово охоплює і невиробничу сферу, особливо утворення й охорона здоров'я. Приклад і досвід центру в цьому відношенні поступово застосовують і місцеві адміністрації. Отже, децентралізація (дерегулювання), дебюрократизація державного апарата і демократизація державних інститутів і установ є, з одного боку, факторами розвитку цивілізованих ринкових відносин, а з іншого боку - індикаторами реформування перехідної економіки України до РЕС.

ДРПЕУ як результат розглядається в якісному і кількісному аспектах. Якісний аспект складається в становленні ДРПЕУ і його універсальної форми - державної економічної політики. Вони починають виконувати власні функції: захист прав власності, створення національного ринку і конкурентного середовища, забезпечення рівних умов конкуренції, прийняття простих і якісних законів, керування державною власністю. Одночасно зменшується безпосереднє втручання держави в справи бізнесу, воно не керує реальним сектором і торгівлею.

Отже, держава в перехідній економічній системі відіграє роль рушійної сили, що впливає на її трансформацію в РЕС. Таким чином, конструктивна роль держави в ринковій економічній системі визначається тенденціями до демократизації, держрегулюванню і дерегеулюванню економіки.

Висновок

Отже, у широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, в якому необхідно реформувати деякі галузі ринкового господарства України, а саме:

•Самостійність учасників економічного процесу;

•Комерційний характер їхньої взаємодії;

•Суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів;

•Формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби;

•Ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.

Нині ринок є ланцюгом, що зв’язує виробництво і споживача.Все вищезгадане дає підстави стверджувати, що ринок з його механізмом функціонування ринкової економіки відноситься до розряду загальнолюдських цінностей, є досягненням усієї світової цивілізації й залишиться таким в осяжному майбутньому.

З сутності ринку та його функцій логічно випливає його роль в процесі суспільного виробництва. Поняття “ринкова реформа” і “роль” ринку тісно зв’язані між собою.

Роль ринку у суспільному виробництві зводиться до наступного:

•Давати сигнал виробництву за допомогою обернених “первинних” зв’язків: що, в якому обсязі і у якій структурі треба виробляти;

•Врівноважувати попит і пропозицію, забезпечувати збалансованість економіки;

•Диференціювати товаровиробників у відповідності з ефективністю їх праці і направленістю на покриття ринкового попиту;

•“санітарна” роль ринку зводиться до вимивання неконкурентноспроможних підприємств і звертання застарілих підприємств.

Саме остання функція визначає в значній мірі форми реалізації функцій ринку. Конкуренція сприяє здійсненню таких функцій ринку, як визначення ринкової ціни, стимулювання виробництва, розвиток науково-технічного процесу та багато іншого. І безперечно, що значна роль на ринку безпосередньо належить державі. Ринок не може розвиватись стихійно, за ним повинен здійснюватись розумний наглядовий контроль, саме держава має забезпечити цей контроль. І однією з важливих функцій держави є проведення антимонопольної політики, яка була б спрямована на розвиток вітчизняного виробництва та підтримку підприємництва.