Трудова теорія вартості
1. Погляд В.Петті на вартість
Петті (Petty) Вільям (1623 – 1687) – англійський економіст і статистик, засновник класичної політичної економії. Пройшов шлях від юнги до багатого поміщика, пера Англії. За фахом – лікар. Отримав ступінь доктора фізики, професор анатомії у Грешем-коледжі, член Лондонського Королівського товариства, землевпорядник, Автор праць:
"Трактат про податки і збори" (1662),
"Слово мудрим" (1664),
"Політична анатомія Ірландії" (1672),
"Політична арифметика" (1676),
"Різне про гроші" (1682).
Тривалий час перебував під впливом меркантилізму, що позначилося на його перших працях, у яких Петті характеризує багатство з меркантилістських позицій. Вважав, що "багатство кожної країни міститься передусім у тій частці, яку вона має в зовнішній торгівлі. Праці Петті суттєво вплинули на формування економічної теорії, яку він трактував як науку про багатство, започаткувавши її численні важливі розділи. До аналізу господарських процесів Петті підходив як природознавець-медик. За аналогією з людиною розглядав економіку як живий організм, що розвивається за певними законами. Хоча Петті не розрізняв природних і економічних законів, його заслугою є підняття проблеми економічного закону. Крім опису економічних процесів, він застосував глибинний аналіз, ініціювавши розробку методу наукової абстракції, запровадив у наукову практику кількісний, економіко-статистичний метод дослідження.
Як зазначає Ю.В.Ніколенко: «У своїх дослідженнях У.Петті намагався застосувати науковий метод – метод абстракції. Він прагнув проникнути у глибину економічних явищ, пояснити їх причини. Він розмежовував зовнішню видимість явищ та їх сутність.
Петті зробив висновок про наявність певних закономірностей, яким підпорядковуються економічні явища та процеси. Тим самим він підійшов до розуміння економічного закону, що виражає сутність економічних явищ. Петті вважається засновником трудової теорії вартості.»Петті, не створив цілісної системи економічних знань, однак у розв'язанні багатьох проблем досяг значних результатів, зокрема, в теорії ціни, доходів, заклав підвалини трудової теорії вартості. Петті, розрізняв "політичну" і "природну" ціну. Під першою розумів ринкову ціну, що змінюється під впливом ринкових ситуацій, під другою – певну кількість праці, затраченої на виробництво товару, тобто вартість. Перебуваючи під впливом меркантилістських поглядів, вважав, що вартість створюється не всякою працею, а лише затраченою на виробництво золота і срібла, тобто вартість, за Петті, існує лише у грошовій формі, Інші товари набувають вартості через обмін їх на гроші. Праця - писав Ф. Енгельс, є “...перша основна умова всього людського життя, і до того ж у такій мірі, що ми в певному розумінні повинні сказати: праця створила саму людину” У створенні вартості, на думку Петті, бере участь і природа: "Труд – батько й найактивніший принцип багатства, земля – його мати". Вчення про доходи охоплює заробітну плату, ренту і позичковий відсоток. Заробітна плата визначається як ціна праці й має встановлюватися на рівні, що забезпечує "існування робітника (але не більше)", дає йому змогу "жити, працювати і розмножуватися", Підвищення заробітної плати, вважав Петті, зменшить бажання робітника більше працювати, що означатиме втрату суспільством частини праці, Отже, заробітна плата встановлюється на рівні мінімуму засобів до існування робітника. Головним підприємницьким доходом у Петті є рента у двох формах: "рента з землі та доходів" і "грошова рента" (позичковий відсоток). Земельна рента визначається як надлишок створеного продукту над витратами виробництва (засобами виробництва і коштами, необхідними для відтворення робочої Сили). Йдеться про диференціальну ренту з її поділом на диференціальну ренту І і диференціальну ренту ІІ. 3 теорією ренти у Петті тісно пов'язане і питання позичкового відсотка, який він розглядав як дохід від грошового капіталу і вважав, що його рівень має бути співвідносним із земельною рентою й дорівнювати "ренті з тієї кількості землі, яка може бути куплена на ті ж віддані в позику гроші". Петті не створив теорії прибутку, рента в його працях – універсальна форма доходу. Це пояснюється умовами ХVІІ ст., коли земля ще була головним об'єктом докладання праці. Книгою "Політична арифметика" Петті започаткував статистику як науку. В ній він продемонстрував кількісний підхід до вивчення масових суспільних явищ, вперше визначив національне багатство Англії, а також національний доход, заклавши, таким чином, основи сучасної системи національних рахунків. Ставлення економістів до Петті неоднозначне, Деякі західні вчені не визнають його пріоритету як фундатора класичної школи, теорії вартості (Й.Шумпетер), обмежують заслуги Петті створенням основ статистики, розглядають його як представника пізнього меркантилізму. К.Маркс характеризував Петті як геніального дослідника-економіста. Петті посідає чільне місце в історії економічної думки, в його працях – "зародки істинної економічної теорії"