„Економічна наука в університетах України ХІХ ст.”

ПЛАН

1.Вступ

2.Розвиток економічної думки України в першій половині ХІХ ст..

3.Розвиток ідей класичної школи в університетах України в ХІХ ст..

4.Висновок

5.Використана література

ВСТУП

Економічна думка України від найдавніших часів до 30-их років ХХ ст.. розвивалася як органічна складова світового процесу формування соціально-економічної культури. Вона увібрала у себе ідеї різних західних економічних шкіл і напрямів, передусім класичної політичної економії, марксиської економічної теорії, німецької історичної і австрійської суб’єктивної шкіл, англо-американського марксизму. Водночас із певного періоду вона формувалась у загальному руслі і під впливом російської суспільно-політичної ідеології.

Процес сприйняття, засвоєння і розвитку економічних шкіл і течій на ґрунті української соціально-економічної дійсності мав складний і суперечливий але водночас і своєрідний характер, у багатьох випадках відзначаючись нетрадиційними підходами. Українській економічній думці були властиві творчий пошук і самобутні теоретичні засади. Відсутність державності, напівколоніальне становище України, національний гніт і шовіністична політика колоніальних урядів породили націоналістичну ідеологію у середовищі українських мислителів – представників економічної думки.

Українська економічна думка не тільки увібрала у себе найкращі надбання західної і російської економічної науки але й виявила зворотній вплив на світові економічні вчення. У ряді випадків дослідження українських економістів, зокрема Є. Слуцького і М. Туган-Барановського на кілька десятиліть випередили західну економічну думку, визначали появу у ній нових течій і напрямів. А вже у радянську епоху, у 20 – 30-их роках в Україні було започатковано цілий ряд перспективних напрямів економічних досліджень, що розвивалися в ідеях Є. Слуцького, М. Птухи, Р. Орженецького, О. Чанова та інших.

Розвиток економічної думки України в першій половині ХІХ ст..

На початку ХІХ ст.. кріпосницьку систему Російської імперії охопила глибока криза, яку вона так і не змогла подолати до самого свого кінця. До офіційного оголошення царем і урядом у 1856 році підготовки реформи по ліквідації кріпосництва головним питанням, навколо якого точились запеклі дискусії у всьому суспільстві були проблеми відміни кріпацтва і подолання його наслідків, взаємовідносин між поміщицьким і селянськими господарствами, умов звільнення селян від кріпосницької залежності. У поглядах на ці проблеми як в Україні так і в Росії у цілому сформувались ліберальний і радикальний напрями економічної думки.

Представники першого із них основним засобом кріпацтва оголошували просвітницьку діяльність, освіту народу, його виховання в дусі християнських чеснот, а також перевиховання поміщиків та усвідомлення ними необхідності проведення аграрної реформи. Ліберали розробляли різноманітні проекти реформи, які були спрямовані на розвиток ринкових відносин і поступову ліквідацію кріпацтва. Найбільш помітними представниками ліберального напряму економічної думки в Україні були В. Каразін і Д. Журавський.

Володимир Каразін (1773-1842) – відомий вчений енциклопедист, засновник Харківського університету, активний реформатор економіки. Його проекти реформування різних галузей господарства були спрямовані на прискорення розвитку капіталістичних економічних відносин в Україні та Росії. Він не був прихильником негайного звільнення селян від кріпацтва, однак із метою викорінення поміщицької сваволі виступав за відміну панщини і заміну її грошовою рентою. Для цього В. Каразін пропонував наділити селян землею у вічне користування, а ту поміщицьку землю, яка залишиться обробляти найманою працею. При цьому він вимагав вільного продажу державних земель.