Значення і функції конкуренції в соціальному ринковому господарстві

окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту то¬варів на ринку».

Теорія конкуренції вивчається і розвивається багатьма дослідника¬ми. Так, В. Оберемчук поняття «досконала конкуренція», «монополіс¬тична конкуренція», «олігополія», «монополія», «конкурентні сили», «конкурентна стратегія», «конкурентні переваги», «ринкова конкурен¬ція», «конкурентне середовище підприємства» представляє як узагаль¬нюючі етапи еволюції теоретичних поглядів на конкуренцію та їх су¬часне використання.Суттєво збагатився і категоріальний апарат. Широко використову¬ються такі поняття, як «конкурентний порядок» і «конкурентний ме¬ханізм», «конкурентне середовище» і «конкурентна політика», «конкурентність» і «конкурентний статус», «конкурентоспроможність» і «конкурентоздатність». А міжнародна конкурентність національної економіки взагалі вважається відносно новою суспільно-економічною категорією, до цього часу не визначеною і контроверсійною.

Суб'єкти та об'єкти конкуренції.

Конкуренція має суб'єктно-об'єктну структуру. Суб'єктно-об'єктна структура конкуренції це систе¬ма взаємовідносин між її суб'єктами, які мають однонаправлені цілі та інтереси. Вона віддзеркалює характер і форми їх взаємодії з приводу руху об'єктів конкуренції.

Суб'єкти конкуренції — це фізичні або юридичні особи (групи осіб), інтереси яких спрямовані на один і той же об'єкт. Це як окремі покупці та продавці товарів, послуг, робочої сили, так і галузі народного господарства, держава, національні економіки вцілому, що вступають у конкурентні відносини один з одним.

Об'єкти конкуренції — це умови виробництва і збуту, переваги споживачів, робоча сила, кредити, державні пільги, преференції — тобто все, з приводу чого виникають конкурентні відносини.

Конкуренція відображає ті економічні умови господарювання, які панують у даний час у даному суспільстві. Із зміною цього порядку змінюється і суб'єкт¬но-об'єктна структура конкуренції. За радянських часів конкуренція сут¬тєво відрізнялася від того, що називають ринковою конкуренцією. Ос¬новними її суб'єктами були покупці і основною формою конкуренції бу¬ло суперництво між покупцями за обмежену пропозицію товарів та по¬слуг. Окрім цього існувала і конкуренція іншого типу, основними об'єк¬тами якої були субсидії, дотації, різного роду державні пільги. Саме нав¬коло цих об'єктів точилася найбільш напружена конкурентна боротьба.

Необхідно також підкреслити, що тривалий час у СРСР конкурен¬ція розглядалась як негативне явище, притаманне лише капіталістич¬ному способу виробництва. Серед негативних наслідків конкурентної боротьби виділялись такі, як витіснення дрібних виробників великим капіталом, збагачення одних підприємств за рахунок розорення інших, зростання майнової диференціації населення, загострення інфляції та безробіття. Внаслідок цього економічна політика була спрямована на створення умов для монопольного утвердження товаровиробників. Як наслідок, у промисловості СРСР склався найвищий у світі рівень концентрації виробництва. Кожне підприємство давало продукції у середньому в 4 рази більше, ніж американське, а середня чисельність зайнятих на одному підприємстві майже в 10 разів перевищувала аналогічний показник для країн Заходу.

За радянських часів основною формою змагальності суб'єктів гос¬подарювання на рівні підприємств була не конкуренція, а соціалістич¬не змагання, яке принципово відрізнялося від конкуренції, хоча і було покликане виконувати функцію формування стимулів до зростання продуктивності праці. Основними відмінностями соціалістичного змагання від конкуренції є:

1.За умов соціалістичного змагання існувало прагнення до уніфі¬кації, що сприяло розповсюдженню шаблонних стилю і методів робо¬ти, які не враховували змін в економіці. Конкуренції ж, навпаки, влас¬тиве прагнення підприємств до диференціації як продукції, так і мето¬дів роботи. Звідси — існування комерційної таємниці.

2.Основними принципами соціалістичного змагання були глас¬ність, порівнювання результатів роботи, практичне повторення кращо¬го досвіду. Лідер, за умовами змагання, повинен надавати допомогу тим, хто відстає, а це, безумовно, знижувало стимули до ефективної праці. У ринковій конкуренції теж існує порівнювання результатів роботи, але принципово інше: оцінюють якість товарів та послуг споживачі, а не чиновники від соціалістичного змагання. Тому основним недоліком організації змагання є його громіздкий і бюрократичний характер.

3.Метою змагання було прискорене зростання продуктивності