СУТЬ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

здійснення соціально-економічних перетворень на селі, перебудову земельних та майнових відносин власності, створення багатоукладної економіки;

формування економічної збалансованості аграрного виробництва у регіонах з урахуванням їх природно-ресурсного потенціалу, раціонального використання природно-економічних умов, дотримання норм екологічної безпеки під час реформування структурних продуктових комплексів та розміщення нових виробництв;

впровадження екологічно прогресивних адаптованих до місцевих умов технологій, реалізацію заходів щодо підвищення родючості грунтів;

прискорений розвиток та модернізацію переробної сфери, зменшення втрат продукції;

в енергетиці:

формування раціональної структури виробництва електроенергії, підвищення технічного рівня та екологічної безпеки електростанцій шляхом їх переоснащення із застосуванням новітніх ефективних технологій спалювання палива;

організацію виробництва сучасного енергетичного обладнання;

розвиток нетрадиційної енергетики – будівництво вітряних електростанцій, використання сонячної енергії, геологічна розвідка та технологічне освоєння родовищ геотермальних ресурсів, розробка та впровадження біоенергетичних установок, використання шахтного метану;

створення потужностей для перероблення та довготривалого захоронення радіоактивних відходів і будівництво інженерних споруд для зберігання відпрацьованого ядерного палива;

модернізацію, реконструкцію й оновлення технологій, що сприятиме зменшенню енерговитрат, розроблення та впровадження механізмів економії енергії, в тому числі вдосконалення цінової політики;

ефективне використання власної бази енергоресурсів, проведення реконструкції підприємств вугільної промисловості, вжиття заходів щодо створення власного паливно-енергетичного циклу.

Екологізація суспільних відносинЗ метою забезпечення сталого розвитку України охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів мають розглядатися не як самоціль, а як невід’ємна частина процесу розвитку. Основними напрямами екологізації економіки мають стати:

прийняття превентивних заходів, складовими яких є:

послідовна екологізація всіх ланок суспільного виробництва, структурна перебудова економіки та врахування вимог екологічної безпеки, орієнтація на якісні соціально-технологічні перетворення сучасного суспільства;

визначення фіксованої частки валового внутрішнього продукту, що спрямовується на охорону навколишнього середовища;

формування збалансованої ефективної структури споживання, в основі якої лежать принципи раціональності й безвідходності;

встановлення обмежувальних цін на енергоносії, перехід до загальної обов’язкової системи платного природокористування;

інституційні перетворення з метою формування нового правового й економічного механізму взаємодії органів державної влади, місцевого самоврядування та природокористувачів, включення екологічного імперативу в структурно-інвестиційну політику, перехід до екологічно чистого виробництва;