СУТЬ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Стратегічні інтереси сталого розвитку держави полягають у забезпеченні стабільного соціально-економічного зростання з урахуванням сприятливого стану навколишнього природного середовища і раціонального використання, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу.

Національні пріоритети сталого розвитку реалізуються через:

розробку та реалізацію сукупності стратегій (економічної, екологічної та соціальної) розвитку суспільства у зв’язку та взаємоузгодженості;

формування механізмів інтеграції екологічної компоненти у стратегію соціально-економічного розвитку;

створення системи збалансованого управління розвитком суспільства, що стимулюватиме охорону довкілля та відновлення його природних властивостей, забезпечить належне регулювання використання природних ресурсів та розвиток продуктивних сил держави;

врахування в процесі реалізації основних цілей сталого розвитку можливостей і потреб регіонів України, різних верств населення, національних меншин і етнічних груп, залучення громадськості для вироблення планів дій щодо охорони навколишнього природного середовища;

введення інтегральних індикаторів сталого розвитку.

Соціальна складова сталого розвитку

У центрі сталого розвитку перебуває людина, яка має право на здорове і повноцінне життя в гармонії з природою. Забезпечення цього вимагає зміни стереотипів цінностей, гуманізації суспільства, активізації соціальної політики і забезпечення соціальних гарантій населенню, посилення ролі об’єднань громадян, ділових і наукових кіл. З цією метою необхідно:у галузі соціальної політики і соціального захисту:

запровадити єдині соціальні стандарти послуг на основі науково обгрунтованих нормативів бюджетної забезпеченості кожного жителя з урахуванням регіональних особливостей;

посилити соціально-екологічну спрямованість економічних реформ, здійснити децентралізацію соціальної політики та перерозподіл повноважень у її реалізації між центром і регіонами;

підвищити реальні доходи населення на базі державного регулювання заробітної плати та пенсійного забезпечення, здійснювати моніторинг рівня життя різних соціальних верств і груп з метою недопущення зниження реальних доходів і скорочення платоспроможного попиту населення;

розробити місцеві програми ліквідації бідності, скорочення прошарку малозабезпечених та маргінальних категорій громадян;

наблизити рівень заробітної плати до реальної вартості робочої сили на ринку праці, створити систему соціальних гарантій працівникам у сфері оплати праці, виходячи з мінімального споживчого бюджету й економічних можливостей;

реформувати пенсійне забезпечення з метою переходу до системи, яка базується на принципах страхування, підготувати нормативно-правову базу для формування системи соціального страхування;

забезпечити розроблення програм соціальної та професійної реабілітації інвалідів з метою їх залучення до активного життя суспільства, програм і заходів щодо поліпшення становища сім’ї, жінки, охорони материнства і дитинства;

коректувати спрямованість програм на адресну допомогу окремим категоріям населення;