Роль іноземних інвестицій в економіці України

•Майнові права, що виходять з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;•Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, які оформлені у вигляді технічної документації, навиків виробничого досвіду, що необхідні для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентовані (ноу-хау);

•Право користуватися землею, водою, ресурсами, спорудами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права;

•Інші цінності;

Як видно, законодавець не встановив виключний перелік, що дозволяє поширювати його.

Термін “соціальний ефект” має різні ступені конкретизації. У вузькому сенсі це – поліпшення умов праці та побуту людей.

Що до умов праці, то корисний результат у сфері виробництва досягається за допомоги застосування нової техніки, яка відіграє важливу роль у забезпеченні техніки безпеки, використанні системи охорони праці, поліпшенні санітарних, економічних та естетичних умов, зниженні виробничих шумів і т. і.

У більш широкому розумінні соціальний ефект, окрім названих сфер та результатів, поширюється практично на всі аспекти життя людини, її матеріальний та духовний достаток. Існують подібні класифікації соціальних результатів, до яких відносяться забезпеченість людей їжею, одягом, житлом, медичним обслуговуванням, культурою т. і.

Основним документом, який регулює питання щодо іноземного інвестування в Україні, є Закон України “Про режим іноземного інвестування” від19.03.96 р.

№ 93/96-ВР. У цьому законі у окремій статті вказані види іноземного інвестування, тобто уточнюється перелік, який був приведен у ст.1 Закону України “Про іноземні інвестиції”. У часному випадку, іноземні інвестиції в Україні можуть здійснюватись у вигляді:

•Іноземної валюти, яка визнається конвертованою Національним банком України;

•Валюти України – при реінвестиціях у об`єкти первісного інвестування чи у інші об`єкти інвестування згідно до законодавства України при умові виплати податку на прибуток;

•Любого рухомого та нерухомого майна та зв`язаних з ним майнових прав;

•Акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на долю (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеного згідно до законодавства України або законодавства інших держав), які виражені у конвертуємій валюті;

•Грошових вимог та прав на вимоги виконання договірних зобов`язань, які гарантуються першокласними банками та виражені у конвертуємій валюті, підтвердженої згідно до законів (процедур) держави-інвестора або міжнародних торгівельних звичаїв;

•Любих прав інтелектуальної власності, вартість яких у конверуємій валюті підтверджена згідно законам (процедурам) держави-інвестора або міжнародних торгівельних звичаїв, а також експертної оцінки в Україні, включаючи легалізовані в Україні авторські права, права на винахід, корисні моделі, товарні знаки, “know-how” та ін.;

•Права на ведення господарчої діяльності, включаючи права на користання надрами та природними ресурсами, які надаються згідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертуємій валюті підтверджена згідно до законів (процедур) держави-інвестора або міжнародних торгівельних звичаїв;

Об`єктом нарікань став Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону України від22.05.97 г. № 283/ 97-ВР. Виказуючи свій погляд щодо використання окремих його положень, Державна податкова адміністрація України видала лист від 30.06.98 р. № 7818/10/22-0417 (“Бізнес”, № 41). Податкова адміністрація стоїть на тому, що заборгованість у іноземній валюті по внескам до статутного фонду підприємства із іноземними інвестиціями підлягає перерахунку. При цьому результат цього перерахунку повинен включатися або до валових доходів, або до валових витрат такого підприємства. Динаміка курсу української валюти не дозволяє навіть і думати про витрат. Отож, навіть не здійснюючи якої-небудь господарчої діяльності, СП мають платити до бюджету податок на прибуток. Проте бажаючих сплачувати такі податки багато не набереться. Доволі зрозумілим у такий ситуації виглядає бажання деяких податкових “оптимізаторів” знайти спосіб звільнення від оподаткування. А якщо такого способу нема, то хоча б зробити його ілюзію, не забуваючи покритикувати фіскальну політику податкових органів.