Роль іноземних інвестицій в економіці України

•придбання іноземним інвестором у власність підприємств, майнових комп¬лексів, будівель, споруд, паїв участі в під¬приємствах, акцій, облігацій та інших цін¬них паперів;

•придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами, а та¬кож інших майнових прав;

•надання позик, кредитів, майна та май¬нових прав і т. ін.

Однак, незважаючи на всі зусилля (або, швидше, заклики) державних орга¬нів, притік підприємницького капіталу в Україну невеликий.Проблема полягає у стимулюванні ефективного притоку іноземного капіта¬лу. У зв'язку з цим постає два питання: по-перше, у які сфери притік має бути обмежений, і, по-друге, у які галузі та в яких формах слід насамперед його залу¬чати.

Україна дуже зацікавлена у прито¬ці прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішній борг (а навпаки, сприяють одержанню коштів для його погашення), забезпечують ефективну ін¬теграцію національної економіки у світо¬ву завдяки виробничій та науково-тех¬нічній кооперації, слугують джерелом ка¬піталовкладень, причому у формі сучас¬них засобів виробництва, залучають віт¬чизняних підприємців до передового гос¬подарчого досвіду.

На наш погляд, іноземний капітал може мати доступ у всі сфери економіки (за винятком тих, що перебувають у дер¬жавній монополії) без шкоди для націо¬нальних інтересів. Галузеві обмеження повинні поширюватись тільки на притік прямих інвестицій у галузі, пов'язані з безпосередньою експлуатацією націо¬нальних природних ресурсів (наприклад, трубопроводи, видобувні галузі, придбан¬ня у власність землі), у виробничу інфра¬структуру (енергомережі, дороги і т.ін.), телекомунікаційний та супутниковий зв'язок, галузі ВПК.

Зарубіжний капітал у формі підпри¬ємств із 100-відсотковою іноземною участю доцільно залучати у виробництво та переробку сільськогосподарської про¬дукції, виробництво будівельних матеріа¬лів, будівництво (у тому числі житлове), для випуску товарів народного спожи¬вання, у розвиток ділової інфраструктури. Через спільні підприємства Україна могла б отримати доступ до нових техно¬логій, їх формування доцільно в тих самих галузях, що й підприємств зі 100-відсотковою іноземною участю, а також у галузі наукомістких виробництв, при приватизації оборонних підприємств, що підлягають конверсії, та у сферах діяльнос¬ті, які ми називаємо "екологозберігаючими".

Притік портфельних інвестицій слід стимулювати у всі галузі економіки. Во¬ни забезпечують притік фінансових ре¬сурсів без втрати контролю української сторони над об'єктом інвестування. Це перевага для країни, насамперед, такої, що пов'язана з видобуванням ресурсів надр. Проте сьогодні залученню портфельних іноземних інвестицій приділяється мало уваги, й їх в Україні практично немає.

По даним державної комісії по цінним паперам та фондовому ринку , сьогодні в Україні функціонують 35,5 тис. суб`єктів підприємницької діяльності, які мають акціонерну форму власності. На початок 1999р. загальний об`єм емісій акцій, зареєстрованих Комісією, складав 24,264 млрд. грн., у тому числі в 1997р.- 9,87 млрд. грн. Та в 1998р. – 12,24 млрд. грн. Проте із загального об`єму випуску акцій лише 21% складає частку реально залучених коштів, інші 79% - емісія прі проведенні корпоратизації, акціюванні державних підприємств та зростанні статутного фонду підприємства в результаті індексації основних фондів. Тобто і досі в нашій країні не вирішені головні задачи процесу зміни власності – надходження інвестицій на підприємства та формування реального ефективного власника. Саме з цієї причини дуже важливим сьогодні є питання підвищення рівня зацікавленості інвесторів в українських підприємствах шляхом підвищення активності емітентів на вітчизняних та закордонних ринках цінних паперів.

Відповідно до досвіду залучення інвестицій, для значного покращення положення, внутрішніх засобів в нас недостатньо і тому основні надії покладають на закордонних капіталовкладників. Проте іноземний інвестор погоджується вкладувати кошти тільки на визначених умовах, які вітчизняні емітенти не в змозі повністю забезпечити. Головною ціллю цих умов є перехід до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), тобто складання звітності “язиком”, який розуміє іноземний партнер. Незадовго ДКЦПФР введе нові національні стандарти бухгалтерської звітності, що стане важливим кроком на шляху поліпшення інвестиційного клімату. Зокрема, з лютого 1998р. в Україні працює проект ФІНУК 9701, який фінансується програмою Європейського Союзу ТАСIS. Його основними завданнями є розробка пілотних проектів фінансової звітності вітчизняних підприємств на основі МСБО, а також аналіз перспектив залучення іноземних інвестицій в українську економіку.