“Основи економічної теорії”
Практичний досвід реалізації жорсткої грошово-кредитної політики за останні 5 років показав, що Україна не розв’язала головних економічних завдань - не зупинила падіння виробництва і не подолала фінансову кризу. Стало очевидним, що саме тільки дросягнення грошової стабілізації не привело до економічної стабілізації економіки в цілому. Стабільність грошей сприяє зростанню обсягів ВВП лише при довгостроковій перспективі – через розширення платоспроможного попиту, збільшення заощаджень, підвищення інвестиційної активності тощо. В умовах же стабілізації на коротких проміжках часу – після жорстких інфляційних коливань або при трансформуванні економічної системи – відбуваються скорочення обсягів виробництва і зниження зайнятості населення.
Таким чином, грошово-кредитна політика, пов’язана з крайніми напрямами (необмеженої експансії або жорсткої рестрикції), не дасть позитивного результату і може бути ефективною лише в екстримальних умовах або на короткий проміжок часу.
Ще восени 1998 року Президент України запропонував скоригувати грошово-кредитну політику в напрямі переорієнтації емісійних ресурсів НБУ з безпосередньо спекулятивної сфери в реальну економіку ( Урядовий кур’єр, 21.11.1998,С.3). Інакше кажучи, відбувся певний трансформаційний розрив, коли кредитно банківська система функціонує сама собою, а економіка – сама собою. Тим часом фінансову політику необхідно проводити паралельно з структурною.2000 р. можна вважати початком третього етапу в розвитку кредитно-грошової системи України, який покликаний подолати крайні підходи, розглянуті нами. Даний етап має характеризуватися зваженою грошово-кредитною політикою, що й відбувається безпосередньо тепер.
З огляду на сказане, можна сформулювати основні напрями діяльності держави в сфері фінансового ринку.
Гроші —це загальновизнаний засіб плате¬жу за товари та послуги. В умовах сучасного ринку гро¬шовий обіг складається з готівкових і безготівкових гро¬шей.
Готівкові гроші — це паперові гроші (банкноти) і монети. Монети чеканяться, як правило, казначейством і вводяться в обіг Національним банком. Банкноти почат¬кове випускалися всіма банками як векселі. Згодом вони набули сили національних грошей. Їх емісію здійснює тільки Національний банк.
Безготівкові гроші — це записи на банківських рахунках і внески в комерційних банках. Вони називаються банківськими грошима. В розвинутих країнах світу переважна частка всіх грошей припадає на банківські гроші. До них відносять банківські депозити (поточні та термінові рахунки), чеки і кредитні картки.
Поточні і термінові рахунки за дорученням вкладників можуть бути використані як платіжний засіб. Проте термінові рахунки, які забезпечують більш високі відсотки, не можуть зніматися раніше терміну, визначеного умовами внесків.
Чеки надаються під банківські депозити і використовуються для безготівкових розрахунків.
Новою сходинкою у розвитку грошей є поява кредитих карток, які також надаються під депозити, коли всі прибутки і витрати вкладника фіксуються через периферійні відділи центральним комп'ютером. Кредитні картки дають змогу не тільки розраховуватись за товари і послуги, а й отримувати паперові гроші в автоматичних касах, а також здійснювати розрахунки в інших країнах. Окрім цього, по кредитним карткам можна одержати на прохання додаткову суму грошей, яка перевищує рахунок у банку (але під певний відсоток)[18,C.195].
Таким чином, значна кількість операцій з купівлі-продажу товарів здійснюється взагалі без участі готівкових грошей.
Гроші — це соціальне явище. Державна влада призначає гроші і контролює емісію грошей. Тобто, сучасні гроші — це декретні гроші, гарантовані тим, що випускає їх тільки держава.
Суть грошей виявляється в їхніх функціях. Визначимо чотири основні: міра вартості, засіб обміну, засіб нагромадження та засіб платежу.
Вся сукупність готівкових і безготівкових грошей складає грошову масу. Вона є струкгуризованою величиною і складається із декількох грошових агрегатів. Але перш ніж розглянути грошові агрегати, зупинимось на такій властивості грошей, як їх ліквідність.