ЕКОНОМІЧНИЙ РИНОК

КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКУ ЗА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЮ ОЗНАКОЮМісцевий ринок розташований у певному місці (на певній території), де здійснюється купівля-продаж різноманітних товарів і послуг. У Києві це Бессарабський, Володимирський, Подільський та інші продовольчі ринки, оптові ринки, універмаги, універсами, різно¬манітні магазини тощо.

Національний (внутрішній) є ринком конкретної країни, який інтегрує у собі всі ринки: предметів споживання і послуг, засобів виробництва, нерухомості, науково-технічних розробок та інформації, фінансовий, валютний, ринок праці, місцеві ринки, легальний і не¬легальний, ринки з різним ступенем обмеження конкуренції. Акти купівлі-продажу на внутрішньому ринку здійснюються у націо¬нальній валюті.

Світовий ринок — це сукупність національних ринків, пов'яза¬них між собою стійкими товарно-грошовими відносинами. Він грун¬тується на міжнародному поділі праці, який спочатку характеризу¬вався обміном сировинними ресурсами і продуктами сільськогоспо¬дарського виробництва. Тепер на світовому ринку широко представ¬лена готова продукція у вигляді різноманітної техніки, одягу, про¬дуктів харчування, а також капіталу, робочої сили, валюти, цінних паперів, інтелектуальної власності, послуг тощо.

Як бачимо, перелічені ринки, зберігаючи загальні риси, відрізня¬ються за об'єктом купівлі-продажу, специфікою ціноутворення, фор¬мування попиту та пропозиції, способом споживання і відтворення. Кожний ринок має своє місце реалізації (товарна, фондова, валютна біржа, біржа праці). Однак при цьому всі вони є елементами єдиного цілого, що й утворює інституцію ринку.

3. МОДЕЛІ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

У розвиненому світі склалося кілька моделей ринкового гос¬подарювання. Попри певні відмінності як між моделями, так і всере¬дині їх можна згрупувати у три різновиди — вільний, соціальне орієнтований і державно керований ринок (рис. 20).

Рис. 3. Моделі ринкової економіки

Зазначені моделі ринкової економіки мають спільні та специфічні риси.

До спільних рис належать:

• наявність багатоманітних форм власності — приватної, колек¬тивної, державної;

• конкуренція і сприяння її відтворенню з боку держави.

Специфічні риси зумовлені історичними, культурними, релігій¬ними, політичними чинниками тієї чи іншої країни і знаходять вияв у ролі уряду в економіці, організації фінансових ринків і ефектив¬ності вирішення соціальних проблем.

У США, наприклад, в економічному житті суспільства урядові відведено обмежену роль. Це зумовлено історією виникнення цієї країни, розмаїттям культурних, релігійних та інших традицій народів, що їх заселяли. Першими європейськими поселенцями були люди,

які намагалися сховатися від закону, релігійних переслідувань і ут¬вердити себе як особистість. На цьому ідеологічному грунті й фор¬мувались ринкові засади в США.

Більша частина західноєвропейських країн жила в умовах феодаль¬ної системи, за законами, побудованими на принципах монархізму, що й визначало роль держави в економічному і соціальному житті.

Специфіка японської моделі економіки є результатом повної ізо¬льованості країни від зовнішнього світу (з 1603 по 1854 pp.), особли¬востей феодальної системи та вікових традицій конфуціанства. Саме ці та інші історичні, природно-кліматичні, культурні чинники спри¬яли тому, що Японія є менш індивідуалізованим суспільством, ніж інші розвинені країни.

Специфіка історичних традицій і політичної філософії США, європейських держав і Японії відбивається й на організації еконо¬мічного життя цих країн. Одна з найголовніших відмінностей поля¬гає у розмірах видатків центрального уряду за 1993 p., відсотки ВВП: