Структура та інфраструктура ринку
1.Ринок як полісистемне утворення.
Ринок як складне, полісистемне утворення має надзвичайно ба¬гату структуру. Його складовими є ринки: товарів, капіталу, фі¬нансово-кредитний, валютний, трудових ресурсів, інформації, так званий тіньовий, а також ринкова інфраструктура. Кожний з пе¬релічених елементів здатний функціонувати в так званому авто¬номному режимі і тому має свою структурну побудову. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов'язані між собою в становленні та розвитку. Порушення цього взаємозв'яз¬ку стає серйозною перешкодою існування повноцінного ринково¬го середовища.
Ринкове середовище розмежовується за політико-адміністративними ознаками: ринки окремих областей, територій, регіонів, кра¬їн, коаліцій, континентів, світовий ринок. Крім того, в рамках кон¬кретного ринкового середовища можуть функціонувати агенти різ¬них форм власності та господарювання. Відповідно до цього ринок характеризується за критерієм конкурентоспроможності функціо¬нуючих суб'єктів господарювання як монопольний чи оліголольний.
У монопольному ринку має місце диктат виробника, постачаль¬ника, продавця. Однак перевиробництво будь-якого виду продукції може продовжувати, а іноді й загострювати конкуренцію за її збут, тобто монополію недостатньо трактувати як антипод ринково-кон¬курентного середовища. Крім монополії ворогом останнього є та¬кож тотальний дефіцит.Основу національної економіки становлять не тільки матеріальні галузі виробництва,а й система ринків.Маючи розгалужену й багаторівневу структуру,ринок за своїми функціями може бути товарним,де здійснюється кругооборот засобів виробництва і предметів споживання;фінансовим,де обертаються кредити й цінні папери;ринок капіталу,де обертаються кошти,призначені для інновацій;валютний ринок,де здійснюються фінансово-валютні операції;ринок праці – виступає як форма руху робочої сили.Лише такий комплексний за cвоїм змістом національний ринок зможе забезпечити економічну основу цілісності нашої держави.Водночас формування національного ринку України передбачає поглиблену спеціалізацію,утворення найсприятливіших умов для максимальної реалізації особливостей кожного регіону.
Ринок споживчих товарів і послуг — один з найважливіших ком¬понентів товарного ринку. Невід'ємною рисою цивілізованого рин¬ку, свідченням його стабільності й життєздатності є стан суспільного виробництва. Конкретним проявом останнього є рівновага попиту й пропозиції, насичення ринку споживчими товарами та послугами.
Питання нормалізації споживчого ринку сьогодні для багатьох регіонів світу, в тому числі й нашої держави, є надзвичайно актуаль¬ним. В економіці України проблема збалансованості попиту й про¬позиції, споживчого ринку в цілому породжується диспропорціями відповідних підрозділів суспільного виробництва. Колишня командно-адміністративна система відвернула виробництво від потреб люди¬ни, підпорядкувала його інтересам воєнно-промислового комплексу. В структурі валового національного продукту приблизно 45 відсот¬ків припадало на капітальні вкладення, приріст виробничих ресурсів та військові потреби; для фонду споживання й соціальних потреб призначалося лише 55 відсотків. В цінах світового ринку це співвід¬ношення має вигляд 74 : 26. В той же час у країнах з розвинутою ринковою економікою це співвідношення становить ЗО : 70.
Ринок інвестицій і капіталу. Включення галузей інвестиційної сфери в систему ринкових відносин оголило дефекти, які протягом десятиліть нагромаджувалися і проявлялися у формі довгобуду, розпорошення капіталовкладень, зростання вартості споруджува¬них об'єктів, невідповідності встановлених на них машин, облад¬нання, приладів світовому рівню.
Ринкове господарство в його широкому розумінні неможливе поза функціонуванням капіталу. Виключивши його із сфери ви¬робничих відносин, країни командно-адміністративної системи при¬гнобили виробництво, його рушійні сили.
Управління виробництвом у ринковому господарстві здійсню¬ється через капітал. Інакше неможливо перебороти численні дисбаланси, неприйняття підприємствами науково-технічних новинок, їх небажання реінвестувати отриманий прибуток.
Політизація економіки не створює стійких мотивів до ефектив¬ного господарювання, не передбачає високої соціальної та мораль¬ної культури господарюючих суб'єктів, не сприяє співробітництву з іноземним капіталом. Створення ринку капіталу потребує стиму¬лювати передусім не позиковий, а підприємницький іноземний капітал (прямі інвестиції, портфельні інвестиції). Прямі інвестиції перед імпортом позичкового капіталу мають переваги. Вони ство¬рюють матеріальну заінтересованість у найбільшій віддачі капіта¬лу, у впровадженні передової технології й організації виробництва, орієнтують на світовий ринок, його стандарти тощо.