Продуктивні сили і їх структура

Російські економісти Я.Певзнер та С-Брагінський стверджують, що робоча сила є предметом купівлі-продажу в умовах рабовласницького та кріпосницького ладу, за капіталізму продаються її послуги на певний, обумовлений контрактом час, а робітник залишається її господарем.

З цим важко погодитися. Адже одна з найважливіших умов перетворення робочої сили на товар - особиста свобода її власника - найманого робітника. Такої свободи не мав ні раб, ні селянин - кріпак. Крім того, за наявності юридичної свободи робітник повинен бути економічно залежним, тобто позбавленим засобів виробництва і засобів існування. В умовах рабов-власництва та кріпосництва ця друга найважливіша умова також не виконувалася.

Непослідовність позиції Я.Певзнера та С.Брагіиського ви¬являється ще в одному. «Якщо навіть прийняти тезу, — пи¬шуть вони, — згідно з якою наймач купує робочу силу, здат¬ність до праці, то необхідно виходити з того, що оцінює він цю здатність не за тим, скільки і чого потрібно робітникові для підтримання його життя і працездатності, а насамперед за результатами праці, тобто за тим, яка плідність праці кожного власника робочої сили зокрема».Як стверджував К. Маркс, якщо робочу силу розглядати з погляду вартості, то зрозуміло, що, як і будь-який інший то¬вар, вона потребує суспільне необхідних витрат на своє від¬творення в пев¬них суспільних умовах. Мінімальна межа цих витрат — вартість життєвих засобів, що фі¬зич¬но необхідні робітникові. Водночас для відтворення робочої сили потрібно більше витрат, ніж для створення фізично необхідних робіт-никові життєвих засобів. По-перше, робітник не вічний, і від¬повідно відтворення робочої сили повинно включати витрати на утримання його сім'ї. По-друге, для виконання більш складної роботи необхідний певний рівень освіти і кваліфікації робіт-ника, що вимагає додаткових витрат на робочу силу. По-третє, на відміну від звичайних товарів, робоча сила (та її носій — людина) історично розвивається, на величину її вартості впли¬ває соціально-історичний елемент. Останній відображає роз-виток робітничого класу, його ма¬теріальних і духовних пот¬реб у результаті прогресу інших елементів системи продук¬тивних сил, еволюції суспільних відносин (оскільки сутність людини — це сукупність суспільних відносин), а також бо¬ротьби трудящих за поліпшення свого становища.

На думку Я.Певзнера та С.Брагінського (яка відображає теорію загальної рівноваги, роз¬роб¬ле¬ну в основному А.Маршаллом та Л.Вальраеом), за умов рівноваги попиту та пропо¬зиції вар¬тість послуг усіх факторів (у т.ч. робочої сили) від¬повідає їх граничній продуктивності, тобто внес¬ку у вироб¬ництво продукту (варторсті). Саме ця вартість і виплачується робітникові — про¬да⬬цю послуг праці. Більш конкретно ця величина визначається не тим, як оцінює підприємець по¬тре¬би робітника для підтримання його життє- і працездатності, а результатами праці, тобто плід¬¬ністю праці кожного власника робочої сили зокрема. Позитивним у такому підході є спроба оці¬нити вартість товару з погляду не лише суспільних витрат виробництва, а й корисності, його ко¬ри¬сного ефекту.

На жаль, цей конструктивний підхід вони не цілком засто¬совують, розглядаючи вартість рбо¬чої сили (або послуг ро¬бочої сили, послуг праці, на їхню думку). Так, ці вчені підхо¬дять до роз¬в'я¬зання цього питання лише з погляду корисного ефекту праці, нехтуючи при цьому суспільне необхідними вит¬ратами виробництва на відтворення робочої сили. Вони зде¬більшого розв'язують проблему з точки зору капіталіста, ігно-руючи при цьому інтереси найманого робітника, якому пот¬рібні засоби для відтворення власних життє- і працездатності та життєздатності членів його сім'ї.

Намагаючись обгрунтувати більшу доцільність застосуван-ня категорії «вартість послуг праці», Я.Певзнер та С.Брагінсь-Кий посилаються на те, що на підтримання відтворювального процесу сучасна держава змушена витрачати майже третину національного доходу. На наш погляд, цей факт саме й свід¬чить про пріоритетність вживання категорії «вартість робочої сили». Він показує, що вартість цього товару (навіть якщо стати на точку зору авторів концепції «факторів виробницт¬ва») не знаходить адекватного виміру лише з огляду на його граничну корисність, що вирішальну роль тут відіграє підхід з боку вартості суспільне необхідних витрат для відтворення робочої сили нормальної якості (нормальної щодо рівня роз¬витку продуктивних сил, суспільного характеру виробницт¬ві»). Щоб постійно відтворювати таку робочу силу, суспільст¬во, яке неспроможне зробити це в межах корпоративної влас¬ності, в особі держави витрачає значну частину національного доходу на соціальні цілі. Такий підхід слід доповнити оцінкою вартості товару робоча сила з огляду на її корисний ефект.

2.2. Засоби виробництва.

Засоби виробництва - сукупність засобів і предметів праці, які використовуються людьми в про¬цесі виробництва матеріальних благ.

2.2.1. Предмет праці.