Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах
За обсягом державного втручання в економічне життя Швеція займає перше місце в світі. Центральний уряд робить вплив на економіку в основному через систему еконо¬мічних важелів. Головний з них — державний бюджет.
У державному регулюванні економіки Швеції спостерігає¬ться поєднання кейнсіанської ідеї регулювання «ефективного попиту» і підтримання рівня зайнятості з використанням різних методів стримування інфляції.
Голо¬вне, що шведська модель дозволяє обмежити стихію ринку і не боятися його.
Для Фінляндії характерний високий рівень державного регулювання економіки і значна роль держави в підприєм¬ницькій діяльності. Найважливішим інструментом державного регулювання економіки у Фінляндії є оподаткування. Податкові органи країни наділені правами дізнання і слідства.
Дер¬жавна політика Данії спрямована на сприяння розвитку еко¬логічно чистих виробництв, розробку безвідходних техноло¬гій, технологій утилізації відходів виробництв і побуту, ви¬робництва устаткування для охорони навколишнього середо¬вища.
Моделі державного регулювання становлення і розвитку
ринкового господарства в нових індустріальних країнах.
Особливістю розвитку нових індустріальних країн, до яких належить ряд країн Латинської Америки (Аргентина, Мексика, Бразилія, Колумбія, Чілі), країни Південно-Схід¬ної Азії (Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Таїланд, Філіпіни, Індія, Пакистан, Сингапур, Тайвань) є глибо¬кі внутрішні перетворення, зміцнення демократії, струк¬турна перебудова економіки.
Ринковий механізм нових індустріальних країн формується на основі правового державного регулювання, яке опирається на історичні, культурні, національні традиції. В них відсутнє стремління до універсалізації, домінує свобода у виборі форм і засобів розвитку.Південно-корейська модель державного регулювання є прикладом унікального поєднання жорсткого державного планування та ринкового механізму. Але особливість регу¬лювання полягає в тому, що держава взяла на себе ті га¬лузі економіки, які є не під силу приватному бізнесу. Державний план носить індикати¬вний характер, містить конкретні орієнтири для підприємств. Державне регулювання економічного життя Кореї включає планування макроекономічних показників, застосовування кредитних і податкових заходів стимулювання експорту і обмеження імпорту, жорсткий ко¬нтроль за фінансовою сферою, банківське регулювання гро¬шового обігу і безпосереднє управління державним сектором.Заслуговує уваги цілеспрямована науково-технічна по¬літика Південної Кореї.
У сфері державного регулювання НІК знаходиться експорт та імпорт робочої сили, який дозволяє отримати в результа¬ті цієї роботи значний економічний ефект.
Результатом державного регулювання є продуманий ви¬бір галузевих пріоритетів, формування ключевих галузей, індустріалізація економіки, перехід від імпорторозміщення до експортної орієнтації, високих технологій і наукомісткого виробництва
Державне регулювання економіки східноєвропейських країн
в період переходу до ринку.
В залежності від строків переходу до ринкового господар¬ства країни Східної Європи можна поділити на дві групи: перша — Югославія, Угорщина, Польща, де ці процеси розпочались декілька десятиріч тому, і друга — Болгарія, Чехія, Словаччина, Румунія, колишня НДР, які приступили до реформ наприкінці 80-х — початку 90-х років. Відповідно до цього вони відрізняються рівнем нагромадженого досвіду в сфері регулювання економіки.
Якщо експерименти використання ринкових відносин, які застосовувались країнами першої групи в попередні періоди (в 50-і, 60-і роки) грунтувались на концепції можливості рин¬кового господарства в умовах соціалізму, то моделі форму¬вання ринку країн другої групи базуються на ідеї ринку або чисто капіталістичного типу, або заснованого на моделі «змі¬шаної економіки».Спільним є те,що усі східноєвропейські країни при вироблені власних ринкових моделей орієнтувалися на держави з розвинутою системою підприємництва, хоча неминуче вносили у розв”язання конкретних питань специфічні доповнення відповідно до існуючих умов.