Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах
В практиці державного регулювання економіки США широко використовується система державних замовлень(атомна, аерокосмічна промисловість, електро¬технічна ..)
Важливе місце в регулюванні ринку США відводиться фіскальній політиці. Суть її полягає у встановленні держав¬ного оподаткування і державних витрат з таким розрахун¬ком, щоб вони допомагали гасити коливання економічного циклу, сприяли, високому рівню зайнятості, обмежували ін¬фляцію або пом'якшували дефляцію (застій).
Таким чином, пряме і непряме (опосередковане) втручан¬ня держави в економічне життя США грунтується на систе¬мі теоретично обгрунтованих і перевірених господарською практикою методів і важелів, які є універсальними.
Японська модель
Японія належить до країн, у яких оптимально поєднують¬ся регулююча і спрямовуюча роль держави з функціонуван¬ням механізмів ринку..
Сучас¬на японська економіка відрізняється від західно-європейсь¬кої і економіки США значно вагомішою роллю державної участі.В Японії склалась розвинута система державного про¬грамування. Для виконання функції регулювання розроб¬кою і реалізацією макроекономічних проектів тут створена система органів програмування і регулювання, підпорядкова¬них Економічній Консультативній Раді,де застосовуються найновіші методи експертних оцінок, економічного прогнозування і програмування..
Другим напрямком державного регулювання в Японії є різні форми виливу на приватний капітал. Форми дії на приватний капітал в Японії охоп¬люють систему жорстких юридичних заходів з відповідними формами контролю через адміністративний апарат і полі¬цію, контроль з боку державних органів управління, систе¬му економічних заходів (надання грошових субсидій, регу¬лювання цін, введення додаткових податків, надання подат¬кових пільг, застосування диференційованої кредитної полі¬тики).
Застосовуючи арсенал перерахованих економічних важелів, держава здійснює про¬текціоністську політику в галузях і сферах суттєво важли¬вих для Японії.
Японія має великий досвід державного управління нау¬ково-технічним прогресом. Відома програма «Технополіс» втілює системний підхід до управління науково-технічною діяльністю і передбачає створення 19 міст науки, довгостро¬кове планування випуску і збуту продукції.
Ефективність державного регулювання економіки в Япо¬нії забезпечується наявністю «напівурядових організацій», які уособлюють злиття бізнесу і державного апарату.
Скандинавська модель.
Характеризується деякими особливими рисами державно¬го регулювання, притаманними Данії, Фінляндії, Норвегії, Ісландії, Швеції: тут успішно поєднуються приватна власність і ринкова конкуренція з уря¬довими програмами, спрямованими на рівномірний розподіл прибутку, на підтримку непрацездатних, компенсацію втрат, зв'язаних з нестабільністю ринкової економіки. Відмінність скандинавської моделі від моделі держав Європейської спів¬дружності — більший ступінь соціального захисту і забезпе¬чення населення.
В системі державного регулювання країн Північної Єв¬ропи можна виділити два періоди: ранній (від XIX ст. до Другої світової війни)--невтручан¬ня уряду у функціонування.
пізній (пі¬сля Другої світової війни)--запровадження жорсткого регулювання ринку, політики, спрямованої на підтримання низького рівня безробіття через збільшення сектора сфери послуг.
В економіці скандинавських країн домінує Швеція. Економічна політика де¬ржави спрямована на такі цілі: підтримка високої і стабіль¬ної зайнятості, забезпечення швидкого економічного зростан¬ня, вирівнювання доходів, підтримка регіональної економі¬чної рівноваги, досягнення прийнятливої стабільності цін, охорона навколишнього середовища, забезпечення роботою, співучасть у виробництві і зростання допомоги країнам, що розвиваються. Складовими елементами економічної політи¬ки є податкова, грошова, політика на ринку праці, регіона¬льна політика.