Механізм грошово-кредитної діяльності

Мг=((1+0)/(Рн+0)=1/Рн=Мд(22)

На підставі вищерозглянутого, формула грошової пропозиції може бути записана:

Прг=ГБ*Мг(23)

У грошово-кредитній політиці держави грошова пропозиція є насамперед визначеною Національним банком величиною. Тому пошуковою величиною стає грошова база, яку можна вивести з формули 23:

ГБ=Прг/Мг(24)

Приклади наведені в примірнику 5 с.209-210.

Грошовий мультиплікатор в Україні невисокий. Особливо низький він був у 1994 році – на рівні 1,3.

3. Грошово-кредитна, або монетарна, політика є одним з головних інструментів державного регулювання економіки. Саме на цій політиці держави акцентують свою увагу монетаристи. Грошово-кредитна політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва.

Мета грошово-кредитної політики – досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки.

Головний суб’єкт монетарної політики – Національний банк, який здійснює грошову емісію і регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків.

У своїй політиці Нацбанк застосовує такі методи:

-Операції на відкритому ринку – найбільш важливий метод з точки зору регулювання пропозиції грошей. Суть – купівля-продаж Нацбанком урядових цінних паперів на відкритому ринку. В процесі купівлі-продажу він вступає у відносини з комерційними банками, нефінансовими фірмами і населенням. Купуючи або продаючи урядові цінні папері, Нацбанк здатний збільшувати або зменшувати резерви в банківській системі і таким чином впливати на пропозицію грошей.

-Зміна рівня мінімальної резервної норми – Нацбанк може впливати на кредитні можливості комерційних банків, змінюючи мінімальну обов’язкову резервну норму. Збільшення норми резерву призведе до скорочення грошової пропозиції і підвищення відсоткової ставки. Гроші стають “дорогими”, що означає рестриктивну політику. І навпаки, знижуючи резервну норму, Нацбанк здійснює експансіоністську політику, тобто політику “дешевих” грошей. Зміна резервної норми – досить потужний метод, а практичне застосування цього методу потребує обережності.

-Визначення рівня облікової ставки. Облікова ставка – це відсоток, під який Національний банк надає кредити комерційним банкам.

Відзначимо, що збільшення пропозиції грошей призводить до зростання інвестицій, ВВП, зайнятості, доходу, сукупного попиту, що, в свою чергу, забезпечить подальше підвищення економічної активності. Такий ефект може бути переважно за умов низького рівня зайнятості.

Ефективна грошово-кредитна політика розглядається як невід’ємний компонент антиінфляційної політики тому, що помилкове, необгрунтоване збільшення грошової пропозиції спричинює інфляцію.

З метою зменшення інфляції держава може здійснювати антиінфляційну політику, яка має декілька напрямків. Одним із найважливіших завдань антиінфляційної стратегії є погашення антиінфляційних очікувань, насамперед, адапційних. Іншим невід’ємним компонентом антиінфляційної стратегії є стабільна грошова політика. Її особливість – запровадження жорстких лімітів на щорічні прирости грошової маси. Цей показник визначається довгостроковою динамікою реального виробництва і таким рівнем інфляції, який уряд вважає прийнятним і зобов’язується контролювати.