Макроекономічна рівновага та її похідні

продукту,але визначає номінальний продукт.Тому він зображений

як такий,що прямо не пов'язаний з іншими графіками.

5.Четвертий у логічній послідовності - це ринок товар-

ів.Пропозиція на ньому визначена виробничою функцією,тому

виступає як екзогенна величина,незалежна від рівня цін.

6.П'ятий - це ринок нагромаджень(інвестицій),на якому вста-

новлюється рівноважна ставка процента.Остання регулює роз-

поділ сукупного попиту на споживання і інвестиції.

Класична і неокласична “моделі” економічного кругообігу.

Марною справою було б шукати у працях видатний представників класичної політичної економії А.Сміта, Д.Рікардо, Ж.Б.Сея, Дж.С.Мілля якоїсь закінченої моделіекономічного кругообігу, але опис її, опираючись на економічні принципи, які вони сповідували, можна в загальних рисах зробити.

Зокрема, Адам Сміт прийшов до висновку, що координація трудової діяльності мільйонів людей і досягнення пропорційності і рівноваги економічного розвитку здійснюється “невидимою рукою” об”єкутивних економічних законів, ринкового механізму відносин між людьми. Він писав :”Кожна людина мислить лише про власну вигоду, але невидима рука, яка її спрямовує, приведе її до результату, про який вона сама і не помишляла”. Сміт вважав, що прпопорційність суспільного господарства встановлюється довершеним механізмом ринку ( ціною, попитом і пропозицією), об”єктивними економічними законами суспільного життя, які діють об”єктивно (незалежно від волі і свідомості людей), як “невидима рука”. Економічний механізм “невидимої руки” не потребує державного втручання. Ринкова економіка, на думку Сміта, не повинна знати економічних криз (порушень макроекономічної пропорційності).

Ж.Б. Сей намагався деталізувати окремі елементи і механізм дії класичної ”моделі” економічного кругообігу. Він вважав пропозицію товарів тим фактором, що визначає рівень доходу і зайнятості населення. Тому слід всіляко збільшувати пропозицію, нарощуючи виробництво. Пропозиція у “моделі” Сея сама породжує попит на товари, виробництво будь-якого обсягу продукту забезпечує доход, який необхідний для закупівлі всього продукту на ринку, тобто пропорційність забезпечується автоматично. При цьому усі заощадження населення дорівнюють інвестиціям : S=I.

Отже, Сей сформулював закон ринку, на якому й будується класична схема економічного кругообігу; за ним обмін продукту на продукт автоматично веде до рівноваги між купівлею і продажем, а якщо певні товари не знаходять собі покупця, це означає, що “інші виробництва дали товарів менше, ніж необхідно”

Ж.Б.Сей, як і Сміт та Рікардо, вважав, що глибокі диспропорційні відтворення неможливі при нормальному функціонуванні ринкової економіки, він допускав лише часткове перевиробництво окремих товарів.

Ідеї класичної політичної економії розвивались представниками неокласичного напряму в економічній теорії . Навіть за умов, коли ринкову економіку час від часу вражали кризи, вони заперечували необхідність макроекономічного реголювання, вважаючи, що ринковий механізм попиту і пропозиції має достатньо можливостей для подолання диспропорцій, які виникали, і встановлення порушеної ринкової рівноваги.

Неокласичні теорії і моделі рівноваги складались по двох напрямах: часткової економічної рівноваги і загальної економічної рівноваги. Поява першого напряму пов”язана з працями французьких та англійських економістів рубежу 19-20 століть А.Курно, У.Джевонса, Ф.Еджуорта, А.Маршалла, а другого – з працями швейцарів М.Е.Вальраса, В.Парето та інших.