Природа та сутність податку на прибуток
валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. При цьому ігнорується поняття собівартості продук¬ції та необхідності калькулювання продукції як за планом, так і фактично.
На перший погляд, це є начебто раціональний під¬хід, який скорочує облік доходів і витрат на підпри¬ємстві, спрощує роботу органів контролю за справ¬лянням податків і ніби сприяє правильному визна¬ченню суми, що підлягає оподаткуванню. А на¬справді за цією удаваною простотою криється нема¬ло «підводних каменів».
Аж ніяк не можна погодитися з тим. що до валових витрат включається вартість матеріально-виробни¬чих ресурсів уже на стадії їх придбання з наступним коригуванням валових витрат на різницю залишку цих матеріалів на кінець звітного періоду порівняно із залишком на його початок.
Застосування пропонованої методики віднесення витрат матеріально-виробничих ресурсів на вироб¬ництво продукції та ігнорування контролю за до¬триманням норм витрат матеріально виробничих ресурсів на виробництво продукції сприяють на рів¬ні Закону випуску неврахованої готової продукції тобто приховуванню доходу, а значить, несплаті по¬датку з цього доходу. Іншими словами, це є сприян¬ня тіньовій економіці на рівні Закону.Дослідження показують, що на переважній біль¬шості підприємств не складають планових кальку¬ляцій, які б не дозволяли випускати збиткову про¬дукцію. Не складаються й калькуляції фактичної со¬бівартості випущеної продукції (робіт, послуг). У результаті на цих підприємствах не можна провести системний аналіз причин; що призводять до збитків від реалізації продукції власного виробництва. А можливо, комусь і за краще одержувати прибутки за рахунок тіньової економіки.
Валові витрати коригуються також залишками частки матеріальних витрат у незавершеному ви¬робництві і часткою матеріальних витрат у готовій продукції. Незважаючи на те, що є окремі рекомен¬дації щодо визначення цих часток, вони на практиці виконуються поверхово. Точне визначення цих час¬ток досить складне, громіздке, забирає багато часу як у бухгалтерів підприємств, так і в податківців при перевірці достовірності даних.
Цей порядок віднесення матеріально-виробничих запасів на валові витрати може мати й інші небажані наслідки. Наприклад, придбані матеріальні цінності можуть бути використаю в подальшому на потреби будівництва, реконструкції, модернізації ремонту та інше, пов'язане з поліпшенням .основних фондів, ви¬трати на які. в тому числі й матеріальні не включають¬ся до складу валових витрат. Зрозуміло, що це можна відрегулювати і в бухгалтерському, і в податковому обліку. Але це не збігатиметься в часі, — адже ми вже збільшили валові витрати, а значить зменшили прибу¬ток і, відповідно, податок на цей прибуток. А врегулю¬вання може здійснюватися із значним відривом.
Запропонована методика визначення суми оподат¬ковуваних прибутків (до¬ходів) спричинила новий вид обліку, так званий по¬датковий облік, за допомо¬гою якого акумулюються доходи й витрати. Як ре¬зультат, визначається сума, яка підлягає оподаткуванню. Водночас на підприєм¬ствах необхідно паралельно вести і бухгалтерський облік згідно з раніше прийнятою методикою, головне місце в якій посідає облік і визначення витрат шля¬хом калькулювання собівартості продукції. А з прий¬няттям Верховною Радою України проекту Податко¬вого кодексу передбачається окремо вести фінансо¬вий облік і управлінський.
Закономірно виникає запитання: де ж тут спро¬щення для платника податків? Нема спрощення і для працівника податкової служби. Адже він пови¬нен підняти всі первинні документи за операціями доходів і витрат, пересвідчитись у тому, що їх пра¬вильно й повністю відображено в податковому облі¬ку, а вірніше, в додатках до декларації про прибуток підприємств, і водночас вишукувати облікову ін¬формацію в бухгалтерському обліку.
Щодо встановлення єдиної ставки оподат¬кування прибутку підприємства в розмірі 30 відсот¬ків. Ця «зрівнялівка» порушує принцип справедли¬вості при оподаткуванні платників податків. Тут не можна не погодитися з думкою Голови ДПА України Миколи Азарова, висловленою у статті «Податкова політика в Україні: принципи і реалії» («Вісник по¬даткової служби України», № 15/98), що рівень по¬даткової ставки повинен установлюватися з ураху¬ванням можливостей платників податків, тобто рів¬ня його доходів. Ці можливості мають полягати, на нашу думку, не лише в тому, щоб одержати макси¬мальний зиск, а і в тому, щоб задовольнити насущні потреби суспільства. Такий виробник наперед знає, що він випускає продукцію низької рентабельності, реалізуючи її за доступними цінами. Наприклад, в Ужгородському районі Закарпатської області ще не так давно вдосталь випускалося харчових продуктів, зокрема молочних. Але в останні роки через низьку рентабельність і навіть збитковість при 30-відсотковій ставці оподаткування прибутку населення району залишилася без цих продуктів.