Вплив природних катастроф

- у сфері соціально-психологічного розвитку - соціальна дезадаптація, агресивність, схильність до конфліктів;

- у сфері духовного розвитку - екзистенційна криза, втрата сенсу життя, дедвальвація загальнолюдських, культурно-національних та індивідуальних цінностей.

Серед детермінант відхилень в розвитку і поведінці дітей Чорнобиля, С.І.Яковенко називає такі:

1. Шкідливий вплив радіоактивного опромінення дітей, що призводить до погіршення здоров'я і загалбьної сптенізації психіки. Стосовно цього й досі не вивчене питання про наслідки "взаємодії" радіонуклідів та інших шкідливих речовин (пестицидів, нітратів тощо), які використовуються у сільському господарстві.

Виходячи з відповідей учнів, тільки 13% школярів відчувають себе практично здоровими.

Деякі експерти схильні пояснювати такі відчуття і самооцінки як стумульовані засобами масової інформації. Проте аналіз, проведений соціологами Мінська, дає підставу взяти під сумнів тільки таке пояснення фактів. Крім легкої простуди та інфекцій у багатьох школярів звичними є: головний біль (у 37%), швидка і часта перевтома ( у 33%), слабкість (у 20%), запаморочення (у 10-16%), нудота ( у 10%), кровотеча з носа (у 6%), шум у вухах (у 4%). При цьому кількість школярів, які відчувають значні недуги, зростає зі збільшенням рівня радіоактивного забруднення.

2. Серед зовнішніх чинників, що актуалізують психологічний стрес, - низька якість медичного обслуговування, незадовільна організація постійного медичного спостереження та оздоровлення дітей. За свідченням 45% батьків, медичне спостереження за дітьми взагалі не ведеться. Загальним медичним оглядам піддана лише третина дітей. На диспансерний облік поставлено тільки 15% дітей з тих, хто має хронічні захворювання.

Про незадовільний стан медичного обслуговування і профілактичної роботи в ЗРК свідчать факти масового самолікування: домашніми засобами при хворобах і частих недугах обходяться (за даними соціологі Мінська) 66% російських школярів та їхніх батьків, 50% - в Україні; 62% - в Бєларусі. Тільки близько третини опитаних в Росії і Бєларусі і близько 40% в Україні звертаються при захворюваннях в медичні установи за місцем проживання. В школах медпункти працюють слабо, в багатьох випадках вони взагалі відсутніц, їхніми послугами користуються тільки 2,5% дітей, що викликано недостатністю, а переважно й відсутністю необхідних медичних препаратів.

3. Переважна більшість дорослого населення перебуває в незнанні щодо екологічної обстановки, власної долі, об'єктивних даних про власне здоров'я та здоров'я своїх дітей. При цьому відсутня будь-яка організація елементарного екологічного всеобучу.

4. Психологічна актуальність аварії для дітей підтримується негативною інформацією з боку батьків і засобів масової інформації. Надмірність негативної інформації перешкоджає формуванню "позитивного мислення", здатності помічати позитивні моменти життя, жити без стресів.

Соціальне середовище, де постійно актуалізуються неспокій, страх, конфліктність, негативно відбивається на психічному здоров'ї, на повердінці загалом. Тривожні переживання близьких про здоров'я дитини, які відкрито виявляються при дітях, часто є причиною різних страхів у дітей, формування негативних очікувань з боку оточуючих. В системі "Я" дитини відзначається поява неспецифічних?? для цього віку елементів. Тривожні очікування дорослих, немов би через збільшувальне скло, посилюються дитиною і стають одним з провідних мотивів її поведінки.

5. Одним із зовнішніх чинників відхилень в розвитку і поведінці дітей ЗРК є погіршення соціально-демографічного складу населення зони: виїжджають з неї (чи намагаються виїхати) в першу чергу більше освічені або ті, хто краще усвідомлюють небезпеку; на їхнє місце приїздять ті, хто сподівається мати тут житло і високий заробіток.6. Стресові ситуації часто виникають у зв'язку з переїздом на нове місце проживання, зміною соціального середовища, шкільного і класного напливу, із сталвенням навколишніх до переселенців як до "приречених" чи "конкурентів", що часто веде до конфліктів. Стресові ситуації пов'язані також з тривалим перебуванням дітей поза сім'єю (під час різних лікувальних та оздоровчих заходів), втратою батьків, суб'єктивним переживанням втрати життєвої перспективи; невизначеністю прогнозу на майбутнє, відсустністю достатньої інформації про стан здоров'я - як свого, так і своїх близьких (або її спотворення); невірою в соціальну справедливість; недовірою до влади.