Використання інноваційних технологій при моделюванні державного управління освітою

Інноваційна за змістом і характером динаміка світових тенденцій розвитку суспільних процесів потребує від України вибору випереджувальної моделі подальшого розвитку та мобілізації суспільних ресурсів. Останнє суттєво впливає на систему освіти в цілому та її загальноосвітню складову зокрема. Інновації стають тим механізмом, який дає можливість здійснити в усіх галузях діяльності процес випереджального розвитку і забезпечити приєднання України до високотехнологічних держав [1].

Але минув той час, коли в українській освіті копіювали іноземні технології та запроваджували іноземні педагогічні системи. Сьогодні будь-яку інновацію, чи то на рівні освітнього закладу, району, міста, чи то на рівні держави, ми аналізуємо, систематизуємо, співвідносимо із вітчизняним досвідом. Творення власного педагогічного досвіду на основі інтеграції, традицій та інновацій - перспективний шлях розвитку української освіти у ХХІ ст.

Постановка проблеми. Управління інноваційними процесами в українській освіті здійснюється шляхом створення умов для їх формування, існування та розвитку, доведення результатів цих інноваційних процесів до широкого загалу, приведення у відповідність до міжнародних стандартів нормативно-правової бази для застосування освітніх інновацій.

Для того щоб ці умови були достатніми (у разі їх відсутності інноваційні процеси реалізуються у деформованому вигляді або не реалізуються взагалі) замало формального виконання усіх пунктів упровадження нововведень, необхідно створити ту випереджувальну модель державного управління освітою, яка дозволить безпосередньо впливати на кінцевий результат.

Аналіз останніх публікацій. Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів до побудови моделей державного управління освітою. Саме тому важливим показником оновлення сучасної парадигми управління освітою є наукова та експериментальна робота в галузі моделювання державного управління освітою [2-5].

У Національній доктрині розвитку освіти серед пріоритетів державної політики визначено розробку і здійснення освітніх інновацій, які якісно змінюють мету, зміст, структуру, форми, методи, засоби, технології навчання, виховання й управління [1].

Пріоритетного значення набувають адресні та програмно-цільові функціональні інвестиції в людину, її творчий, науковий, інтелектуальний потенціали. При цьому важливе місце серед них займають інвестиції в наукове обґрунтування державного управління освітою, в тому числі - для побудови моделей.

Приведена в роботі А.О.Дегтяра загальновизнана класифікація методів прийняття державно-управлінських рішень визначає моделювання як один із найбільш ефективних способів отримання оптимального варіанта цих рішень, який також дозволяє краще від інших користуватись сучасними інноваційними технологіями із різних галузей суспільних та природничих наук [2].

Означимо деякі терміни, які стосуються освітніх нововведень.

Інновації, які суттєво змінюють освітній процес, визначають як освітні; ті, які суттєво змінюють педагогічний процес, - визначають як педагогічні.

Сукупність педагогічних інновацій класифікується за структурними компонентами і масштабністю застосування; зокрема масштабними інноваціями називаються ті, що суттєво змінюють мету, структуру, результат педагогічного процесу, і локальними - ті, що суттєво змінюють його форми, методи і засоби [1].

Як було зазначено вище, серед евристичних, колективних та інших технологій прийняття управлінських рішень ми уособлюємо методи моделювання, а серед них ті, що працюють за наявності статистичних (або інших кількісних) даних, до яких відносять і математичне моделювання державного управління освітою [2; 5].

Але розв’язання завдань державного управління освітою не зводиться лише до побудови кількісної моделі та виконання обчислень. Тому інноваційні технології при моделюванні державного управління освітою допускають застосування імітаційних (аналогових) моделей, моделювання з урахуванням невизначеності в системі тощо [2; 7-9].