Інноваційно-технологічний підхід у державному регулюванні складних соціально-економічних систем

- розробкою внутрішньої логіки процесу чи явища, на підставі якого формується поетапність дій з досягнення встановлених цілей;

- відповідним рівнем культури управлінської діяльності.

Використання інноваційно-технологічного підходу в регулюванні складних регіональних соціально-економічних систем зумовлено, на наш погляд, наступними обставинами:

- складністю і “відносною випадковістю” поведінки суб’єкта управління;

- необхідністю раціонального використання обмежених ресурсів (природничих, економічних, соціальних тощо);

- прискоренням глобалізаційних змін, які вимагають сучасних (інноваційні) підходів до регуляторної діяльності (зазнає якісних змін тип соціального управління, директивне управління поступається місцем процесам самоуправління і саморегулювання);

- необхідністю забезпечення співвідносності між керуючою і керованою системами;

- вимогами використання інноваційних методів дослідження соціальної реальності;

- складністю розв’язання протиріччя між науковою творчістю і нормативно-процесуальною практикою;

- необхідністю у розробці критеріїв до оцінки соціальних фактів, формуванні соціальних цінностей і стандартів;

- необхідністю у використанні нових форм і методів збирання, обробки і аналізу інформації.

Інноваційна (соціальна) технологія вбирає в себе іманентні характеристики соціального простору і часу. Технологія, на думку В.Князєва, опосередковує зв’язок теорії і практики, є необхідною складовою будь-якої культури, трансформує наші бажання й можливості в реальні здібності і ефективні дії [4, с. 8]. Елементами соціального простру виступають суспільство, держава, регіон, сім’я, інші соціальні інститути і організації. Соціальний простір дозволяє виявити зв’язки між людиною і суспільством, розкрити механізми її соціалізації і розвитку. Ю.Сурмін, досліджуючи особливості соціального простору регіональної системи, зазначає: “Для реального соціального простору регіону властиві такі його характеристики, як відносна незалежність від інших регіональних соціальних просторів, дискретність, що складається у виділенні окремих просторових утворень, протяжність, багатовимірність, гуманістичність, що припускає підпорядкованість простору потребам розвитку і самореалізації особистості” [7, с. 292].Соціальний простір можна розглядати як коло взаємодії людини і суспільства, і якщо межами цієї взаємодії обрати регіональний рівень, то як предметна сфера застосування інноваційно-технологічного підходу стають наступні процеси:

- функціонування і розвитку регіону;

- нормативно-правового забезпечення і регламентації взаємовідносин між соціальними інститутами і організаціями;

- виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ;

- централізації і децентралізації управління;

- формування каналів зворотного зв’язку;

- формування соціальних стандартів і вимог до суб’єкта управління;

- формування самодостатності і конкурентоздатності регіональної системи, тощо.

Інноваційно-технологічний підхід щодо регулювання складних соціально-економічних систем має розглядатися і як сучасний метод поєднання теорії і практики державного управління, і як реальний інструмент державного менеджменту завдяки якому раціональні (інноваційні) знання знаходять найкоротший шлях до практики управління, таким чином роблячи її більш логічною і ефективною.