Макроекономічне планування. Державне регулювання розвитку науки і техніки

Директивне планування в СРСР . Основи планування народного господарства СРСР почали закладатися з 1917 р. В грудні 1917 р. була створена Вища Рада народного господарства (ВРНГ), яка стала першим плануючим та координуючим органом в економіці Радянської Росії. У грудні 1920 р. 8-й Всеросійський з ¢ їзд Рад обговорив та ухвалив перший у світі комплексний план реорганізації та розвитку економіки на базі електрифікації - (План ГОЭЛРО). У лютому 1921 р. був створений Держплан, завданням якого була розробка загальнодержавних господарських планів. З 1929 р. розвиток економіки СРСР відбувався на основі п ¢ ятирічних планів. Перший був здійснений у 1929 - 1932 рр., другий - у 1933 - 1937 рр., виконання третього п ¢ ятирічного плану 1938 - 1942 рр. було перервано війною. Після закінчення війни був розроблений четвертий п ¢ ятирічний план 1946 - 1950 рр., який дозволив відновити економіку, зруйновану війною, та перевищити рівень виробництва 1940 р. В подальшому розвиток економіки здійснювався на базі п ¢ ятирічних планів (винятком було корегування 6-го п ¢ ятирічного плану та розробка семирічного плану на 1959 - 1965 рр.).

Успішний досвід реалізації п ¢ ятирічних планів в СРСР сприяв розповсюдженню ідей планування в інших країнах світу. Розвиток економіки Індії, Франції та ряду інших країн відбувається по п ¢ ятирічних планах. На базі п ¢ ятирічних планів розвивалася економіка країн РЕВ. У 1976 - 1980 рр. був розроблений узгоджений п ¢ ятирічний план багатосторонніх інтеграційних заходів з розбивкою по роках.

Система планування перед економічною реформою початку 90-х років включала в себе Концепцію економічного та соціального розвитку СРСР на 15-річний період, Основні напрямки економічного та соціального розвитку СРСР на 15 років та Державний п ¢ ятирічний план економічного та соціального розвитку СРСР з розподілом завдань по роках. Планування спиралося на різного роду прогнози. Складовою частиною системи планування стали все ширше використовувані цільові комплексні програми.

Концепція економічного та соціального розвитку на 15-річний період повинна була містити набір пріоритетів та цілей розвитку економіки, визначала напрямок структурної та інвестиційної політики, науково-технічного прогресу, рубежі соціального розвитку, завдання підвищення освітнього та культурного потенціалу, підтримки обороноздатності країни.

Концепція спиралася на комплексну програму науково-технічного прогресу, державні цільові програми міжгалузевого характеру, довгострокові народногосподарські програми, аналогічні розробки міністерств, регіонів, а також на наукові дослідження та прогнози. Концепція... слугувала науково обгрунтованою програмою для підготовки основних напрямків економічного та соціального розвитку на 15 років.

Основні напрямки економічного та соціального розвитку на 15 років визначали темпи, пропорції, структуру суспільного виробництва, шляхи його інтенсифікації, розвиток народногосподарських комплексів, галузей та регіонів, пріоритетні науково-технічні напрямки та вирішення соціальних завдань. Складались вони з розподілом по п ¢ ятирічках. На першу п ¢ ятирічку передбачалися розгорнуті по роках адресні показники розвитку народногосподарських комплексів, галузей та регіонів. Основні напрямки служили вихідною базою для розробки наступного п ¢ ятирічного плану.

Державний п ¢ ятирічний план економічного та соціального розвитку був головною формою реалізації цілей та завдань, що наводилися в Основних напрямках..., та організації всієї господарської діяльності в країні: міністерств та відомств, республік та областей, підприємств та організацій. Він визначав найважливіші пропорції, показники, ефективність народного господарства. На основі п ¢ ятирічного плану регіонам та підприємствам в останні роки перед реформою крім контрольних цифр доводилися державні замовлення, постійні економічні нормативи та ліміти, на базі яких вони складали свої п ¢ ятирічні плани.

При директивному характері планування контрольні цифри мали обов ¢ язковий характер: підприємства повинні були на їх основі складати свої плани і домагатися неухильного їх виконання. При переході до індикативного плану контрольні цифри не носять директивного характеру. Вони відбивають суспільні потреби в продукції, що виробляється даним підприємством, та мінімальні рівні ефективності виробництва. Колективи підприємств мають простір для вибору рішень та партнерів при укладанні договорів. Контрольні цифри включали: об ¢ єм продукції (послуг) у вартісному виразі для укладання договорів, прибуток (доход), валютну виручку, найбільш важливі показники науково-технічного прогресу та показники розвитку соціальної сфери.Державні замовлення повинні були гарантувати задоволення першочергових суспільних потреб. Вони видавалися на поставку тієї продукції, яка необхідна для розв'язання загальнодержавних соціальних завдань, виконання науково-технічних програм, забезпечення обороноздатності та зміцнення незалежності країни, поставки сільськогосподарської продукції. Держзамовлення були обов ¢ язкові для виконання. Їх передбачалося розміщувати на конкурсній основі, а по мірі насичення ринку товарами - скорочувати їх об ¢ єм та склад. Держзамовлення видавалися також на введення в дію об ¢ єктів соціальної сфери та виробничих потужностей, які створювалися за рахунок державних централізованих капітальних вкладень.