Реформування економіки в повоєнний період
КамАЗ підвищив надійність і ресурс двигуна в 2-3 раза, коли застосував для його виготовлення новий, більш дорогий матеріал. Це привело до підвищення матеріалоємкості продукції. Оскільки матеріалоємкість продукції на КамАЗі – фондостворюючий показник, фонд матеріального заохочення на підприємстві був зменшений.
Нова технологія складання гідроагрегату дозволила заощадити 700 тис. крб., але витрати на зарплату зросли на 20 тис.крб. Це привело до порушення нормативного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці і зарплати, а відтак - до зменшення фонду зарплати.
Щоб точно зорієнтувати підприємство у його господарський діяльності, оцінити його внесок в підвищення загального добробуту, треба мати узагальнюючий показник, який зводить первинні види ефекту до однієї форми виразу, дозволяє дати однозначну відповідь на питання, який варіант кращий, як працювало підприємство: краще чи гірше в порівнянні з іншими підприємствами.
У 1979 р. була прийнята постанова “Про покращення планування і посилення впливу господарського механізму на підвищення ефективності виробництва і якості роботи”.Постанова націлювала на покращення планування науково-технічного прогресу, прискорення реалізації науково-технічних винаходів, направлених на підвищення темпів зростання продуктивності праці і якості продукції.
Намічалося завершити за 2-3 роки формування виробничих об ’ єднань як основної госпрозрахункової ланки промисловості. Малося на меті за рахунок цього досягти централізації допоміжних і обслуговуючих служб, підвищити рівень спеціалізації виробництва.
Вводився показник нормативної чистої продукції, на основі якого проводилася оцінка діяльності підприємств, виділялися кошти на зарплату.
В липні 1987 року була прийнята серія постанов по радикальній реформі управління економікою. Ними передбачалося:
1. перейти від директивного планування до індикативного. Контрольні цифри, які доводились плановими органами до підприємств, вже не мали директивного характеру. Вони відображали суспільні потреби в продукції, яку виробляло підприємство, мінімальні рівні ефективності виробництва. Але вони не повинні були сковувати трудові колективи при розробці планів, обмежувати їх ініціативу;
2. ввести державне замовлення, яке має гарантувати задоволення першочергових суспільних потреб. Державні замовлення обов’язково мають бути включені в план підприємства. З часом намічалося скорочувати склад і об’єм державного замовлення;
3. застосовувати довгострокові економічні нормативи, які мають забезпечити тісний зв’язок державних інтересів з госпрозрахунковими інтересами підприємств. Економічні нормативи визначали взаємовідносини з бюджетом, формування фонду оплати праці, фондів економічного стимулювання. Вони мали бути стабільними на протязі п’ятирічки;
4. встановлення лімітів державних капітальних вкладень для нового будівництва, розвитку міжгалузевих виробництв, а також тих матеріальних ресурсів, які розподіляються централізовано.
Передбачалося на протязі 4-5 років перейти від централізованого розподілу матеріальних ресурсів і прикріплення споживачів до постачальників до оптової торгівлі засобами виробництва.
Малося на меті створити умови для діяльності підприємств на умовах повного господарського розрахунку і самофінансування, посилити зацікавленість підприємств в найбільш повному використанні своїх резервів і можливостей для збільшення випуску і підвищення якості продукції, ефективності виробництва.
Права і обов’язки підприємств були визначені в Законі СРСР “Про державне підприємство (об ’ єднання)”, прийнятому 30.06.87 року.
Для переходу на повний госпрозрахунок і самофінансування намічалося здійснити радикальну реформу системи ціноутворення, перейти до нової системи цін, яка б створила кращі умови для боротьби за ефективність виробництва, ресурсозбереження, якість продукції. Система цін мала включати централізовано встановлювані ціни, договірні та самостійно встановлювані підприємствами ціни. З часом питома вага останніх цін мала зростати.