Політика держави в галузі освіти

,

де Пу — прогнозована потреба в учителях;

Пш — кількість класів;

Ку — кількість навчальних годин у тиждень;

Нт — норма тижневого навантаження на одного викладача (годин).

Визначення цих показників дає можливість визначити необхідну кількість шкіл, обсяг капітальних вкладень, необхідні гроші для оплати праці та ін.

Загальна потреба в спеціалістах визначається як чисельність, необхідна для виконання обсягу робіт, які треба виконати у передбачуваний період. Для її розрахунку треба мати дані про обсяги виробництва, чисельність працюючих, рівень продуктивності праці, впровадження нової техніки і наукової організації праці, розвиток науки, культури, сфери обслуговування.

Додаткова потреба в спеціалістах — це чисельність, що необхідна в майбутньому, порівняно з чисельністю, яка є зараз. Вона визначається на розвиток галузей, тобто приріст кількості посад, що заміщаються спеціалістами в зв’язку з виборчими потребами та іншими факторами, які впливають на потребу в спеціалістах; на заміну природного вибуття дипломованих спеціалістів і заміну практиків, які працюють на посадах спеціалістів.

3. ФІНАНСУВАННЯ СИСТЕМИ ОСВІТИ

Студенти мають пам’ятати, що фінансування державних навчально-виховних закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, галузей народного господарства, дер¬жавних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі, не меншому 10 % національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність.

Державні навчально-виховні заклади, установи системи освіти, діяльність яких повністю або частково фінансується з бюджету, коштів галузі, звільнюються від оподаткування прибутку (доходу) без обмеження рівня рентабельності.

Додаткові джерела фінансування розвитку освіти:кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчально-виховним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

плата за надання додаткових освітніх послуг;

доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

дотації місцевих Рад народних депутатів;

кредити і позички банків;

валютні надходження;

добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.