Державне регулювання доходів та заробітної плати

,

де Вс, Вн — витрати населення на придбання товарів і послуг відповідно в старих і нових цінах.

Цей індекс характеризує зміни в купівельній спроможності людей, зміни вартості базового набору споживчих товарів і послуг, фактично придбаних сім’ями за даними бюджетних обстежень. Такий індекс повинен відображати зміни цін на товари та послуги, фактично придбані групами населення. Вихідним для розрахунку індексів вартості життя є обчислення індексів цін і тарифів на товари, платні послуги.Студенти повинні знати, що реальна заробітна плата стосовно робітників і службовців розраховується виходячи з передбачуваного рівня середньомісячної заробітної плати, розміру податків і індексу цін на товари і послуги. Їх рівень визначають за формулою:

,

де Зсн, Зсв — середньомісячна готівкова заробітна плата (нарахована і сплачена);

А — утримання (податки);

Iу — індекс цін на товари і тарифів на послуги.

Загальна сума реальних доходів робітників і службовців перевищує їхню реальну заробітну плату на розмір виплат і пільг, отриманих за рахунок фонду суспільного споживання у вигляді пенсій, допомоги, стипендій, а також безплатних послуг охорони здоров’я, освіти тощо.

Регулювання доходів населення має виходити з принципу нерівності формування і розподілу доходів у суспільстві. Сутність нерівності доходів характеризує крива Лоренса.

Якщо підрахувати доходи сімей за рік та нанести їх на графік, отримаємо криву Лоренса, яка вкаже на розподіл доходів у країні. Таким же чином можна прогнозувати чи планувати розподіл доходів.

Ділянка між лінією, що позначає абсолютну рівність на кривій Лоренса, вказує на ступінь нерівності доходів.

Причини нерівності доходів: відмінності у фізичних та розумових здібностях людей; в освіті та професійній підготовці; у складі сімей та їх доходах; у володінні власністю (житлом, землею, акціями, устаткуванням тощо).

За умов диференціації доходів у суспільстві виникає бідність, яка створює загрозу для нормального процесу відтворення суспільства, бідність визначається показником прожиткового мінімуму, що змінюється внаслідок змін цін на ринку товарів та послуг.

Нерівність у доходах членів суспільства та їхніх сімей може коригувати держава через податкову політику: високі доходи повинні оподатковуватись більшими ставками, а доходи, що не перевищують прожитковий мінімум, мають звільнятись від оподаткування. Такі заходи повинні встановлюватись у законодавчому порядку і систематично переглядатись відповідно до економічної й соціальної ситуації, що утворюється в країні. Крім того, держава має передбачати надання цільової допомоги громадянам, які мають низькі доходи, з тим, щоб ці люди мали змогу формувати собі певне майно, мали можливість утворювати і нагромаджувати деякі доходи. Для цього державні структури повинні створювати спеціальні програми, в яких передбачати заходи щодо збільшення заощаджень у населення, стимулювання укладання договорів страхування життя, забезпечення участі громадян у формуванні та розподілі доходів підприємств, заохочення участі громадян у будівництві житла та присадибних споруд, придбання нерухомості, виплати різних премій тощо.

Література

1.Витренко Н. М. Социальная инфраструктура Украины: Оценка уровня и перспектив развития. — К.: Наук. думка, 1993.

2.Гайдуцький П. І., Подолєва О. Е. Фінансування соціальної політики. — К.: УАДУ, 1995.