Державне регулювання доходів та заробітної плати

6. Встановлення розмірів посадових окладів і премій керівників державних підприємств, організацій і об’єднань. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 26 січня 1993 р. № 47 установлено, що розміри посадових окладів керівників державних підприємств і організацій встановлюються залежно від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) у натуральному або грошовому вираженні для підприємств і організацій із значним асортиментом продукції чи багатогалузевим характером виробництва.

7. Встановлення умов і розмірів оплати праці працівників організацій та установ охорони здоров’я, освіти, науки, культури та інших галузей і видів діяльності, що фінансуються з бюджету.

8. Регулювання фондів споживання.

2. СИСТЕМА ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Студенти повинні пам’ятати, що в умовах ринку договірне регулювання оплати праці є важливим елементом організації заробітної плати, а також провідною складовою соціального партнерства.

Соціальне партнерство — це система правових і організаційних норм, принципів, структур, показників, угод, спрямованих на забезпечення взаєморозуміння і злагоди між партнерами (найманими працівниками, роботодавцями, державними органами влади) в регулюванні соціально-трудових відносин.

Соціальне партнерство підтримується прагненням держави, роботодавців та найманих працівників досягти загального блага у суспільстві, яке можна визначити чотирма показниками:зростання продуктивності праці повинно перевищувати зростання середньої заробітної плати;

збільшення валового національного продукту;

удосконалення техніки і технології виробництва, науково-технічний прогрес;

зростання рівня життя населення.

Соціальне партнерство ґрунтується на таких принципах:

визнання неоднаковості інтересів різних соціальних груп, права кожної групи мати власні економічні інтереси, які можуть не збігатися з інтересами іншої групи;

усвідомлене бажання сторін дійти взаєморозуміння, погоджуватись на компроміси, співробітничати в ім’я соціального миру;

надання можливостей брати участь у прийнятті рішень щодо управління господарством, у розподілі створеного продукту;

відмова від ідеї про гармонійну соціальну утопію;

відмова від класової боротьби.

Представники держави, підприємців і профспілок, будучи заінтересованими учасниками регулювання соціально-трудових відносин, рівною мірою відповідальні за розробку взаємоприйнятних рішень і збереження соціального спокою.

Роль держави у соціальному партнерстві специфічна, що визначається її двоїстим становищем — як власника певної частки засобів виробництва і як законодавця, гаранта соціального миру в суспільстві.

У тристоронній співпраці держави, підприємців (роботодавців), профспілок (захисників найманих працівників) основні їх функції мають такий вигляд.