Поняття та види корпоративної форми інвестування. Акціонерна форма інвестування. Державне регулювання інвестування в статутні фонди акціонерних товариств

• можливість зловживань з боку засновників у зв'язку з легкістю акумулювання коштів; . тяжіння до монополізму;• можливість здійснення контролю над АТ завдяки володінню контрольним пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду АТ та його акціонерам.

Акціонерні товариства бувають двох видів: відкриті (ВАТ) та закриті (ЗАТ), які мають свої відмінності. Зокрема, вони відрізняються:

• порядком розміщення акцій (у ВАТ – шляхом підписки та вільної купівлі-продажу на фондовому ринку, в ЗАТ – розміщенням серед засновників);

• порядком руху учасників (у ВАТ він вільний, в ЗАТ – дещо обмежений, оскільки акції такого товариства не продаються/купуються на біржі);

• видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як іменні акції, так і акції на пред'явника, а ЗАТ – лише іменні);

• порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов'язано з розміщенням акцій серед невизначеного кола осіб шляхом підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних ЗАТ: реєстрації Інформації про акції (що публікується), оголошення про підписку, процедура підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов'язаних з результатами підписки);

• мінімальним розміром сплати акцій на момент кликання установчих зборів (у ВАТ він має бути не меншим за 30%, а в ЗАТ - 50% номінальної вартості акцій);

• переліком обов'язкових для розгляду на установчих зборах питань (у ВАТ він більш значний, що пов’язане з результатами підписки на акції ВАТ);

• обсягом обов'язків і відповідальністю засновників: у засновників ВАТ вона більш значна, що пов'язано з підпискою на акції (обов'язок повернути особам, що підписалися на акції, сплаченої ними суми у разі: а) якщо підписка не відбулася;

б) якщо установчі збори вчасно не були скликані і підписчики акцій зажадали повернення сплачених сум;

в) якщо установчі збори з необхідним кворумом не вдалося зібрати ні першого, ні другого разу;

• обсягом публічності діяльності (у ВАТ вона більш значна, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб, і передбачає інформування усіх зацікавлених осіб через органи масової інформації про підписку на акції, про результати фінансово-господарської діяльності ВАТ).

Зазначені риси притаманні акціонерним товариствам, що створюються поза процесами корпоратизації та приватизації. Останні зумовлюють специфіку акціонерних товариств (наявність одного засновника, що виконує функції загальних зборів акціонерів, в т. ч. призначає склад правління, обов'язкову присутність в АТ спостережної ради, порядок формування якої визначає держава тощо), що передбачається Указом Президента України “Про корпоратизацію державних підприємств” від 15 червня 1993 р. та приватизаційним законодавством, насамперед Законом України “Про приватизацію державного майна”.

Корпоратизовані підприємства до моменту прийняття рішення про їх приватизацію належать до державної форми власності, а, отже, участь у них акціонерів-інвесторів, які функціонують на інших, крім державної, формах власності, практично виключається до прийняття рішення про приватизацію такого підприємства і затвердження плану продажу акцій створеного на його базі ВАТ.

Особливості правового становища акціонерних товариств, що створюються у процесі приватизації, ./часті в них інвесторів розглядатимуться у розі присвяченому специфіці інвестуванню у процесі приватизації.

3. Державне регулювання інвестування в статутні фонди акціонерних товариств

Акціонерна форма інвестиційної діяльності зазнає державного регулювання як і будь-яка інша форма інвестування. Однак державне регулювання порядку створення, функціонування і припинення діяльності акціонерних товариств має свої особливості. Насамперед це стосується ступеня такого регулювання. Він є більш значним порівняно з іншими організаційно-правовими формами підприємницької діяльності. Це зумовлено: