Місцеве самоврядування в системі народовладдя
Місцеве самоврядування — це право населення адмі¬ністративно-територіальних одиниць безпосередньо або че¬рез обрані ними органи місцевого самоврядування вирішува¬ти в межах Конституції і законів значну частину державних і громадських справ.
Яка ж з вище перелічених теорій місцевого самовряду¬вання стала основою для створення законодавства про міс¬цеве самоврядування в Україні?
Україна, як і інші країни СНД, пройшла складний шлях переходу від "радянської" моделі місцевого самоврядування до створення власної законодавчої бази з цього питання. Отже, місцеве самоврядування - багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різнобічно. Аналіз Конституції України (1996 р.) дозволяє зробити висновок, що місцеве самоврядування як об'єкт конституційно-правового регулювання виступає в якості:
по-перше, відповідної засади конституційного ладу Ук¬раїни,
по-друге, специфічної форми народовладдя;
по-третє, права жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішен¬ня питань місцевого значення.
Місцеве самоврядування виступає одним із найважливіших принципів органі¬зації і функціонування влади в суспільстві й державі та є необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу. У ст. 2 Європейської Хартії місцевого самоврядування про¬голошується: «Принцип місцевого самоврядування повинен бути визнаний у Законодавстві країни і, по можливості, у Конституції країни».
Вперше в Україні принцип визнання місцевого само¬врядування на конституційному рівні було закріплено ще в Конституції гетьмана П. Орлика - 1710 р., а пізніше в Кон¬ституції УНР 1918 р., положення яких так і не були реалі¬зовані. За радянських часів цей принцип рішуче заперечу¬вався, він суперечив централізованому характеру радянсь¬кої держави.
Визнання місцевого самоврядування як засади консти¬туційного ладу означає встановлення демократичної децен¬тралізованої системи управління, яка базується на само¬стійності територіальних громад, органів місцевого само¬врядування при вирішенні всіх питань місцевого значення.Згі¬дно ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпо¬середньо через органи державної влади та органи місцево¬го самоврядування. З даного конституційного положення прямо випливає, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиного державного механізму і, в силу цього, місцеве самоврядування можна розглядати як окрему фор¬му реалізації народом належної йому влади.
2. Система місцевого самоврядування
Місцеве самоврядування має свою систему, що складаєть¬ся з територіальної громади, сільської, селищної та міської ради, сільського, селищного та міського голови, виконавчих органів сіль¬ської, селищної, міської ради, районних та обласних рад.
Система місцевого самоврядування в Україні будується, перш за все, відповідно до адміністративно-територіального поділу, яке належить до компетенції центральної влади. Як відомо, в Україні конституційно закріплено триланкову сис¬тему поділу. Адміністративно-територіальні одиниці є прос¬торовою основою самоврядування і створюються державою для поліпшення управління на місцях.
Отже, територіальною основою місцевого самоврядуван¬ня в Україні є село, селище, місто. Області та райони пред¬ставляють спільні інтереси територіальних громад сіл, се¬лищ, міст.
На території сіл, селищ, міст будується власна система місцевого самоврядування, яка згідно зі ст. 141 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядуван¬ня в Україні" включає: територіальну громаду, сільську, се¬лищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи згаданих рад; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.