Діяльність служб соціального захисту населення із забезпечення зайнятості молоді

1)в дослідженні проблем молоді, які виникли на сучасному етапі становлення незалежності нашої держави;

2) вивчення законодавчої бази, якою керуються служби соціального захисту населення в питаннях молодіжної політики;

3)визначити їх недоліки;

4)запропонувати шляхи їх удосконалення та визначити перспективи розвитку.

Дана курсова робота складається з трьох розділів, в яких розглянуті організація діяльності служб соціального захисту населення України, діяльність служб соціального захисту населення в сфері молодіжної політики, та законодавчі акти, якими керуються ці служби в своїй діяльності. Також розглянуті проблеми та перспективи розвитку молодіжної політики в України.

1. Організація соціального захисту населення

1.1. Організаційно-правові засади здійснення соціального захисту населення

Соціальна політика сучасної держави - комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, спрямо¬ваних на послаблення нерівності у розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення тру¬дових заощаджень та ін.

Соціальне забезпечення та захист громадян України є одним з важливих напрямків діяльності держави. Держава несе обов'язки по матеріальному підтриманню своїх громадян, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантуються захист від незаконного звільнення, право на своєчасне одержання винагороди.Громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законодавством. Це право гарантується страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для соціальних виплат та допомоги. Закон України від 6 грудня 1992 р. «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на соціальну захищеність шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки країни.

Для здійснення управління фінансами пенсійного забезпечення створено Пенсійний фонд України, який є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Він діє згідно з Положенням «Про Пенсійний фонд України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1994 р. Основним завданням Пенсійного фонду та його органів на місцях є забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби, допомоги на дітей, а також інших витрат, фінансування яких відповідно до чинного законодавства покладено на Пенсійний фонд. Виконанню завдань по соціальному захисту населення України сприяють закони України від 25 червня 1997 р. «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», від 26 червня 1997 р. «Про збір на обов'язкове соціальне страхування». Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

1.2. Система органів соціального захисту населення

Головними напрямами проведення соціальної політики є: захист рівня життя за допомогою різних форм компенсації від підвищення цін і проведення індексації; надання допомоги найбіднішим сім'ям; надання допомоги у разі безробіття здійснен¬ня політики соціального страхування, встановлення мінімаль¬ної заробітної плати для працюючих; розвиток освіти, охорони здоров'я, навколишнього середовища переважно за рахунок дер¬жави; проведення активної політики, спрямованої на набуття громадянами кваліфікації, гарантування процесу трудової діяль¬ності відповідно до чинного законодавства (дотримання трива¬лості робочого дня, надання оплачуваних відпусток, створення профспілок тощо) та ін.