Державне регулювання цін в Україні

Державне регулювання цін в Україні

Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки, її регулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямків. Зокрема, за допомогою цін виробництво підпорядко¬вується суспільним потребам, вираженим у формі платоспромож¬ного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень науково-техніч¬ного прогресу, підвищення якості товарів і тощо.

Усі ці регулюючі функції ціна може виконувати найбільш ефективно лише за умов вільного ціноутворення, тобто тоді, коли вона формується тільки під впливом ринкових чинників. Але дос¬від показує, що як ринок, так і вільна (ринкова) ціна не є універ¬сальними засобами регулювання економіки. Вони не здатні вра¬ховувати всієї різноманітності умов і цілей соціально-економіч¬ного розвитку країни.

По-перше, стимулюючий вплив вільних цін на економіку мо¬же забезпечуватися лише за умов досить зрілого ринку, тобто ринку, в якому панує конкуренція, обмежується недобросовісна діяльність монополій, ефективно працює вся ринкова інфраструк¬тура. За браком таких умов вільне ціноутворення може відіграти руйнівну роль, породжуючи такі явища, як падіння виробництва, безробіття, інфляція тощо. По-друге, вільні ринкові ціни можуть реагувати тільки на ті зміни в економіці, які знаходять своє відоб¬раження у платоспроможному попиті. Тому ціни не враховують колективні економічні, а також соціальні, екологічні та інші проб¬леми, що породжує небажані наслідки для суспільства. Ураху¬вання всіх цих обставин можна забезпечити тільки на засаді дер¬жавного регулювання цін.

Світова практика підтверджує, що державне регулювання цін у тій чи іншій мірі існує в усіх країнах. Сутність і форми державного втручання в процеси ціноутворення залежать від стану еко¬номічного розвитку країни. За умов розвинутого ринку державне втручання обмежується тільки відповідним впливом на перед¬умови та побічні наслідки вільного ціноутворення. На етапі почат¬кового формування ринкових відносин держава мусить безпосе¬редньо втручатися і в самий механізм ціноутворення, компенсу¬ючи нездатність ринку утворювати рівноважні ціни.

Державне цінове регулювання в Україні регламентується спеціальним законодавством: Законами «Про ціни і ціноутво¬рення», «Про обмеження монополізму та недопущення недоб¬росовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», поста¬новою Кабінету Міністрів України «Про встановлення пов¬новажень органів виконавчої влади та виконавчих органів мі¬ських рад щодо регулювання цін (тарифів)» тощо. Закони в га¬лузі ціноутворення встановлюють основні правила формування та застосування цін в країні, порядок контролю за цінами, від¬повідальність за його порушення, права та обов'язки окремих органів виконавчої влади у сфері ціноутворення. Для практич¬ного виконання зазначених Законів, вони доповнюються й конкретизуються спеціальними рішеннями парламенту, указа¬ми Президента чи постановами уряду.

З метою здійснення цінової політики держава створює спеці¬альну систему органів ціноутворення, до якої в Україні входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи. До першої групи належить Міністерство економіки України, а до другої - управління з питань цінової політики Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської місь¬ких державних адміністрацій.

Діяльність Міністерства економіки у сфері ціноутворення спрямована на формування та реалізацію цінової політики в краї¬ні, аналіз та прогнозування динаміки цін і тарифів, розробку від¬повідних пропозицій щодо регулювання цін та стримання інфля¬ції, здійснення методологічного керівництва діяльністю органів управління різного рівня з питань формування цін. Конкретні пов¬новаження Міністерства економіки щодо регулювання цін пос¬тійно скорочувалися й нині обмежуються лише встановленням оптових цін на природний газ для виробників і постачальників, тарифів на його транспортування територією України та роздріб¬них цін на газ для населення.

Значно ширші повноваження у сфері ціноутворення надано місцевим органам виконавчої влади, що дає їм змогу оперативно, з урахуванням місцевих особливостей проводити в життя цінову політику держави, їхні управління з питань цінової політики ма¬ють право регулювати ціни на паливно-енергетичні ресурси (ву¬гілля, газ скраплений, торф паливний та ін.), що відпускаються населенню для побутових потреб; тарифи на теплову енергію, послуги водопостачання та водовідведення; граничні рівні рента¬бельності та торговельні надбавки на дитяче харчування; тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні й комунальні заклади охорони здоров'я; граничні рівні торгове¬льних надбавок на окремі вітчизняні та імпортні лікарські засоби й вироби медичного призначення, заставні ціни на скляну тару