Система цивільного права України

Проект містить таку норму; відповідно до неї сума, що виплачується за грошовими зо¬бов'язаннями безпосередньо на утримання громадянина, - на відшкодування збитків, за¬подіяних життю або здоров'ю, за договором довічного утримання та в інших випадках. - зі збільшенням установленого законом неоподаткованого мінімуму заробітної плати про¬порційно збільшується. Слід зазначити, що наведена норма має спеціальний характер, оскільки вона стосується лише фізичних осіб і лише тих сум, які сплачуються безпосередньо на їх утримання. Разом з тим, у проекті вміщено правило, згідно з яким якщо суми, що підлягають виплаті за іншими грошовими зобов'язаннями, породжують для сторони, зобов'язаної проводити ці виплати, таку шкоду, в результаті якої вона значною мірою позбавляється того, на що мала право розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір мо¬же бути розірваний за рішенням суду.

5. Способи забезпечення виконання зобов'язань.

Належне виконання зобов'язань передба¬чає, що сторони, які беруть участь у зобов'язальних право¬відносинах, виконують покладені на них обов'язки у точній відповідності із законом, договором, а за відсутності таких вказівок - з тими вимогами, які звичайно пред'являються до виконання, а відтак - і з діловими звичаями, що склалися в комерційній практиці.Належне виконання зобов'язань стимулює зміцнення май¬нового становища учасників цих відносин, формування у них впевненості в реалізації поставлених завдань і, зрештою, стабілізує в цілому комерційний оборот. Саме меті належного виконання зобов'язання підпорядковані різні способи забезпечення, які розглядаються в юридичній літературі як у широкому, так і вузькому розумінні.

У власному (вузькому) розумінні під способами забезпе¬чення виконання зобов'язань розуміють додаткові забезпе¬чувальні заходи, які мають спеціальний (додатковий) харак¬тер і дають можливість досягнути виконання незалежно від того, чи заподіяні кредиторові збитки і чи є у боржника майно, на яке можна звернути стягнення за виконавчими доку¬ментами.

Традиційний підхід до визначення способів забезпечення виконання зобов'язань закріплений у ст. 178 ЦК України, від¬повідно до якої, до таких способів забезпечення належать:

неустойка, застава, порука, завдаток та гарантія. Такий перелік є вичерпним, інші механізми, за допомогою яких мо¬жуть задовольнятися вимоги кредитора, які тією чи іншою мірою сприяють забезпеченню виконання зобов'язань, фор¬мально до способів забезпечення не належать.

Однак на проблему правового забезпечення виконання зобов'язань можна подивитися ширше. Меті забезпечення виконання зобов'язань може слугувати застосування не тільки тих способів, що позначені в ст. 178 ЦК України, а й будь-яких інших, передбачених законом або договором пра¬вових заходів (механізмів), які сприяють виконанню обов'яз¬ків боржника за договором або обов'язків, що випливають з інших підстав виникнення зобов'язань. Отже і вони гаранту¬ють у разі порушення обов'язків з боку боржника інтереси потерпілої сторони, і в такому розумінні коло цих способів забезпечення виконання зобов'язань можна тлумачити значно ширше.

Саме виходячи з цього, в ст. 570 проекту ЦК України передбачається, що виконання зобов'язання може забезпе¬чуватися не тільки тими способами, які прямо передбачені ЦК, іншими правовими актами, а й тими, які встановили сто¬рони в самому договорі.

У проекті по-новому вирішується декілька питань щодо забезпечення виконання зо¬бов'язань.

По-перше, проект не дає вичерпного переліку способів забезпечення виконання зобов'язань. Ці способи можуть визначатись і в інших законодавчих актах, а також у конкрет¬них договорах.

По-друге, усі названі у проекті способи поділяються на дві групи: речево-правові та зобов'язально-правові. До першої групи належать застава і утримання, до другої - не¬устойка. порука, гарантія і завдаток.

Спільним для усіх способів забезпечення виконання зобов'язань є те, то забезпечувати¬ся може тільки дійсна вимога: угода щодо встановлення способу забезпечення виконання зо¬бов'язання під страхом її недійсності має укладатися в письмовій формі незалежно від фор¬ми основного зобов'язання.

У проекті, на відміну від чинного Цивільного кодексу, дано поняття порушення зо¬бов'язання, оскільки цивільно-правова відповідальність настає саме за порушення зо¬бов'язання. Порушенням зобов'язання визнається його невиконання або неналежне вико¬нання, тобто виконання з порушенням умов, які ви значені змістом зобов'язання.