Соціальний захист населення в Україні

Цілі соціальної політики перехідного періоду

Стратегічного характеру:

- наповнення реформ соціальним змістом;

- розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формуван¬ня громадянського суспільства;

- активізація соціальної ролі держави, відпрацювання меха¬нізму взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері;

- забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зро¬стання добробуту громадян;

- створення кожній людині можливостей реалізувати її здібності, одержувати доход відповідно до результатів праці, ком¬петентності, таланту;

- стимулювання мотивації до трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу;

- забезпечення відтворення населення, оптимізація ситуації на ринку праці;

- гармонізація відносин між різними соціальними групами, формування почуття соціальної солідарності;

- формування ефективної системи соціального захисту насе¬лення;

- реформування пенсійної системи;

- розвиток соціальної інфраструктури, створення умов для виховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді;

зміцнення сім'ї, підвищення її ролі у суспільстві.

Поточного характеру:

- погашення заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат;

- забезпечення прожиткового мінімуму;

- боротьба з бідністю, надання адресної допомоги;

- захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індек¬сації доходів;

- обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення;

- створення екологічно та соціальне безпечних умов життя;

запобігання соціальній деградації тощо.

Мал. 2.3. Суб'єкти соціальної політики України

Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери:

- правове забезпечення соціального захисту населення, прий¬няття відповідних законодавчих та нормативних актів;- прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінан¬сування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслу¬говування, охорона навколишнього середовища тощо);