Формування місцевих бюджетів України

Одним із важливих питань податкового ре¬формування є подальше посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів, що вимагає розробки та реалізації регіо¬нальної податкової політики, яка повинна грун¬туватись на чіткому законодавчому розподілі повноважень, відповідальності та фінансово-еко¬номічної бази між державними, територіальними і місцевими рівнями управління. Удосконалення податкової системи на макро- та мікроекономіч-ному рівнях має здійснюватись шляхом встанов¬лення стабільних ставок податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів та розширення прав місцевих органів виконавчої влади щодо форму¬вання і використання місцевих податків та зборів.

У більшості розвинених країн місцеві податки становлять 5-30% усіх податкових надход¬жень до державних бюджетів і досить значну част¬ку надходжень - до місцевих бюджетів. Зокрема, в Японії - 35%, Великобританії - 37%, Німеч¬чині - 46%, Франції - 67%, у США - це 66% доходів органів місцевого самоврядування.

Досвід застосування місцевих податків і зборів в Україні засвідчує поки що незначну їх роль у фор¬муванні фінансів органів місцевого самоврядуван¬ня. Порівняно з практикою західних країн інсти¬тут місцевих податків і зборів в Україні фактично залишається недієздатним.

Аналіз фінансових проблем місцевих органів влади, проведений відо¬мим ученим В. Кравченком, свідчить, що подат¬кові доходи на території України формуються до¬сить нерівномірно. Лідером у податкових доходах на душу населення є Київ. Друге та третє місця за показником абсолютного обсягу податкових доходів займають відповідно Донецька та Дніпро¬петровська області. До категорії «багатих» територій, тобто до тих, де середні показники доходів на душу населення були вищі, ніж у середньому по Україні, крім зазначених, належали Полтавська, Запорізька, Львівська, Сумська та Харківська об¬ласті. В той же час дуже низькі середні податкові доходи на душу населення в Тернопільській та в Івано-Франків¬ській області.

У таких умовах проблеми бюджетного вирівню¬вання продовжують загострюватися. При збільшенні диспропорцій у територіальному розміщенні по¬даткової бази центральній владі дедалі важче здійснювати бюджетне вирівнювання для забезпе¬чення єдиного стандарту послуг, які надаються за рахунок бюджету на всій території держави.

За цих обставин зростають обсяги перерозпо¬ділу фінансових ресурсів безпосередньо через Дер¬жавний бюджет України, що гостро критикується як представниками влади «багатих» територій, так і окремими політичними силами.

Не можна не погодитись із думкою доктора економічних наук, професора, заслуженого еко¬номіста України Б. Панасюка, що доходна частина бюджету буде реальною лише тоді, коли визнача¬тиметься не на так званих макропоказниках, не¬відомо як розрахованих, а на основі реального ста¬ну економіки в кожному районі, місті, області. Щоб доходна частина бюджету була реальною, треба розпочинати з те¬риторій і, в першу чергу, з бюджету районів. Районна податкова адміністрація разом із районною адміні¬страцією за встановленими нормативами мають формувати проекти доходів району і решту надход¬жень до обласних і державного бюджету. Опрацьо¬вуючи доходи бюджету по районах і в цілому по області, можна більш об'єктивно визначити мож¬ливі надходження до державного бюджету згідно із встановленими нормами та нормативами.

Поряд з цим в Україні необхідно створити ба¬гатоканальну систему формування бюджету, на основі якої кожен рівень бюджетної системи по¬винен мати власні закріплені доходи. Обсяг цих доходів має бути достатнім для забезпечення функцій і обов'язків, які покладаються на той чи інший рівень влади.

Вельми повчальним у цьому плані для України може стати досвід еволюції податкової системи Німеччини. Так, у цій країні законодавчо встановлено, що державні завдання мають розподілятися між фе¬дерацією і землями, які входять до її складу. При цьому федерація і землі окремо здійснюють ви¬трати, що виникають при виконанні ними своїх функцій. Федерація і землі самостійні в питаннях бюджетного устрою. Принципи незалежного веден¬ня бюджетного господарства діють з урахуванням необхідності взаємоув'язки загальнодержавних та земельних інтересів при вирішенні конкретних зав¬дань і забезпеченні фінансування. Поряд із феде¬ральною державою і землями носіями певних су¬спільних функцій виступають общини, які мають місцеві бюджети.Ключові позиції у податковому законодавстві належать федерації. Для забезпечення фінансуван¬ня всіх трьох рівнів управління податкова система Німеччини побудована таким чином, що найбільш значні джерела формують одразу три чи два бю¬джети. Повчальним є й те, що в Німеччині застосо¬вується не тільки вертикальне, а й горизонтальне вирівнювання доходів. Землі, які мають високі до¬ходи перераховують частину фінансо¬вих ресурсів менш розвинутим землям.