Організаційно-правові форми і види соціального забезпечення

У ст. 46 Конституції України зазначено: "Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості". В цій же статті визначається мінімальний рівень такого забезпечення: "Пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом".

Соціальне забезпечення визначається як система державних і суспільних заходів із матеріального забезпечення громадян на випадок старості, інвалідності, хвороби, в разі втрати годувальника та в інших установлених законодавством випадках.

У систему соціального забезпечення в широкому розумінні цього поняття входить і державне соціальне страхування робітників і службовців, яке здійснюється зі спеціальних фондів, що створюються з внесків підприємств і установ.

Соціальний захист військовослужбовців, осіб, які мають особливі заслуги перед країною, працівників науки, письменників, композиторів, трудівників образотворчого мистецтва і деяких інших категорій, а також членів їхніх сімей здійснюється з бюджетних асигнувань відповідних міністерств І відомств та їхніми органами на місцях.

Поряд із державними формами соціального захисту існує соціальний захист коштом громадських організацій.

Види соціального захисту різноманітні, але головними з них є пенсії та допомоги. Важливе місце в системі заходів із соціального захисту посідає трудове влаштування осіб, які частково втратили працездатність, та пов'язане з ним виробниче навчання і перекваліфікація в професійних школах і навчальних майстернях. Інваліди війни і праці, а також престарілі, які потребують догляду та не мають родичів, за їх бажанням поміщуються в інтернати та будинки інвалідів на повне державне забезпечення; для інвалідівдітей організовано спеціальні дитячі будинки. До інших видів соціального захисту відносять: надання путівок на санаторнокурортне лікування, протезування, забезпечення колясками та автомобілями для інвалідів, допомогу з вагітності й пологів, за народження дитини, багатодітним та одиноким матерям і малозабезпеченим сім'ям, в яких є діти, і т. ін.

Соціальний захист є складовою соціальних гарантій населенню, які повинні забезпечуватися державою за ринкових умов відповідно до засад соціальної політики. До таких гарантій належать:

гарантування кожному працюючому громадянину мінімального рівня заробітної плати, її індексації згідно з прожитковим мінімумом;

задоволення освітньо – культурних потреб та належного рівня охорони здоров’я з метою всебічного розвитку особистості;

захист купівельної спроможності малозабезпечених громадянин;

вирвнювання рівнів життя окремих категорій населення тощо.

Забезпечення цих гарантій можливе за умови комплексного використання різних методів і важелів, зокрема, реалізації конституційних прав громадян на працю і допомогу з безробіття, за провадження оплати праці не нище мінімального рівня, індексації зарплати в умовах зростання цін та прожеткового мінімуму, надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим сім’ям та сім’ям, які мають дітей, матеріального забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

Отже, зміст соціальних гарантій у цілому і соціального захисту населення зокрема є методом забезпечення збоку держави задоволення необхідних потреб громадян на рівні соціально визначених норм. Форми і методи соціального захисту населення повинні забезпечити кожного громадянина життєво необхідненими потребами не нище прожиткового мінімуму. Особливістю соціального захисту є його адресна спрямованість, тобто соціальна допомога повина надаватися тим громадянам і в таких обсягах, яких вони потребують.

Обсях коштів, які спрямовуються на соціальний захист населення, залежить від фінансових можливостей держави, які визначаються обсягом ВВП та науково-обгрунтованим оптимальним обсягом фонду споживання. Здійснюючи сіціальні виплати, держава дотримується визначених параметрів. І тому за умов економічної кризи не здатна забезпечити соціальний захист населення на належному рівні.