Нетарифні обмеження, переробка товарів за межами митної території

Поряд із розглянутими видами обмежень у практиці міжнародної торгівлі використовуються сховані види торгових обмежень, кількість яких вимірюється декількома сотнями найменувань. Серед них можна назвати національні стандарти якості, екологічні вимоги, санітарні обмеження, вимоги до упаковування і маркірування виробів, внутрішні податки і збори, вимоги до утримання місцевих компонентів і т.д. Введення деяких із них є прерогативою центрального уряду, інші встановлюються регіональною владою. Тому навіть стосовно до одної і тої ж країни вони утворять систему, що не завжди з'ясовна з позицій звичайної логіки.

В Україні, наприклад, заборонено використовувати у виробництві продуктів харчування ряду харчових добавок і барвників, що широко застосовуються в європейських країнах. У той же час у нас діють більш ніж ліберальні екологічні норми у відношенні автомобілів і деяких видів техніки.

Обмеження такого роду роблять істотний вплив на напрямки й обсяги міжнародних потоків товарів і послуг. При цьому не усе з чинних видів обмежень є протекціоністськими мірами захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції. Введення деяких із них продиктовано турботою про життя і здоров'я населення, прагненням повніше проінформувати споживача про можливі наслідки, які пов'язані із придбанням і використанням іноземних товарів і послуг. Для виконання цих вимог часто необхідно вносити зміни в існуючі технології й одержувати відповідний сертифікат якості. Проте, чим би не пояснювалося введення схованих видів торгових обмежень, усі вони дискримінують іноземні товари на користь вітчизняних, а витрати по введенню такого роду обмежень перекладаються в кінцевому рахунку на плечі споживачів. У сучасних умовах вибір торгової політики не є сугубо приватною справою уряду тієї або іншої країни. Будь-яка країна, уводячи ті або інші торгові обмеження, не може не брати до уваги колективну думку світового співтовариства, зафіксовану в статутах міжнародних економічних організацій, двух- і багатосторонніх угодах з іншими країнами. Переговори в рамках ГАТТ сприяли загальному зниженню тарифів і розробці кодексу поводження, вимоги якого обов'язкові для країн-учасниць цієї угоди. Інші країни, не будучи членами ГАТТ, брали участь у його роботі на правах спостерігачів і розділяли принципи, проголошені цією організацією.

2. Характеристика митного режиму переробки товарів

за межами митної територіїПорядок використання митного режиму "переробка за межами митної території України" регулюється ст. 237-242, гл. 39 МКУ. Під зазначеним режимом варто розуміти такий режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обороті на митній території України, вивозяться з метою їхньої переробки за межами митної території України (при цьому до них не засто­-совуються заходи нетарифного й тарифного регулювання) та наступного повернення в Україну. У ст. 238 МКУ зазначено, що при переробці товарів за межами митної території України з ними дозволено робити ті самі операції, що провадяться при використанні режиму "переробка на митній території України" 1 (ст. 231 МКУ). Іншими словами, товари в режимі "переробка за межами митної території України" можуть вивозитися з України для наступних цілей 2:

Під терміном “переробка” варто розуміти операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах. Порядок здійснення зазначених операцій регулюється, зокрема, положеннями Закону № 327/95-ВР. У ньому зазначено, що:

до операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоеконо-мічних відносинах відносяться операції з перероблення (оброблення, збагачення або використання) товарів (для розглянутого митного режиму - за межами митної території України) за відповідну плату із застосуванням певного технологічного процесу, в результаті використання якого міняється код по ТН ЗЕД (незалежно від кількості переробних підприємств й етапів переробки) і виходить готова продукція (ст. 1 Закону № 327/95-ВР).

Варто врахувати, що попередньо надана іноземному переробнику для переробки давальницька сировина повинна бути основним матеріалом на конкретному та на заключному етапі його переробки і, крім того, складати у вартісному вираженні не менше ніж 20% 3 загальної вартості готової продукції, що повертається ук-раїнському замовнику 4. Тільки з огляду на ці додаткові умови, визначену операцію можна віднести до операцій з переробки давальницької сировини українського замовника.

Для їхньої обробки (тобто монтажу, зборки та налагодження, внаслідок чого виходять інші товари), ремонту (у тому числі відновлення та регу-лювання), для повного використання (витрати) цих товарів, що не є продуктами переробки, але сприяють процесу виготовлення зазначених продуктів переробки або полегшують його.

Вивезення давальницької сировини за межі митної території України. Сплата податків і зборів при вивезенні українським замовником давальницької сировини за межі митної території України для його переробки провадиться відповідно до ст. 5 Закону № 327/95-ВР. У зазначеному пункті розглянуто дві ситуації: