Державне фінансове забезпечення соціальних гарантій населення

У ринковій соціальне-орієнтованій моделі еко¬номіки зростає роль соціальної функції держави. Уряд і держава несуть відповідальність за надан¬ня громадянам соціального захисту і забезпечення рівного доступу до задоволення основних потреб. Рівень бідності може розглядатися як суттєвий показник дієвості політики соціального захисту.

Соціальне забезпечення є комбінацією програ¬ми пенсійних заощаджень, програми страхування та програми перерозподілу Національного доходу.

Соціальний захист - це комплекс законодавче закріплених соціальних норм, що гарантує дер¬жава окремим верствам населення, а також за пев¬них економічних умов всім членам суспільства (під час зростання інфляції, спаду виробництва, економічної кризи, безробіття та інше).

Форми і методи соціального захисту населення повинні забезпечити задоволення життєво необ¬хідних потреб кожного громадянина на рівні не нижче прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум — це вартісна оцінка мі¬німуму життєвих засобів, необхідних для підтрим¬ки життєдіяльності та відновлення робочої сили працівника. Прожитковий мінімум є законодавче визначеним базовим державним соціальним стан¬дартом, на основі якого встановлюються соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, соціально-культурного об¬слуговування, охорони здоров'я, освіти тощо.

Державні соціальні стандарти і нормативи фор¬муються, встановлюються і затверджуються у по¬рядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Особливістю соціального захисту є його адрес¬на спрямованість, тобто соціальна допомога по¬винна надаватися тим громадянам, які її потре¬бують і у визначених обсягах.

Соціальне-економічні гарантії — це метод за¬безпечення з боку держави задоволення різно¬манітних потреб громадян на рівні соціальне ви¬знаних норм та нормативів.

Нормативи споживання — розміри споживан¬ня в натуральному виразі продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких послуг за певний проміжок часу (за день, місяць, рік).

Нормативи забезпечення — визначена кіль¬кість предметів довгострокового використання, яка є в особистому споживанні населення, а та¬кож забезпечення певної території мережею за¬кладів освіти, охорони здоров'я, побутового, транспортного обслуговування тощо.

Нормативи доходу — розмір особистого доходу громадян або сім'ї, який гарантує їм задоволення потреб на рівні нормативів споживання і забез-печення,

Нормативи раціонального споживання — рі¬вень споживання товарів та послуг поточного та довгострокового користування, що гарантує оп-тимальне задоволення потреб.

Нормативи мінімального споживання — соці¬альне прийнятий рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг визначений за нормами соціальних або фізіологіч¬них потреб.

Статистичні нормативи — нормативи, що ви¬значаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього насе¬лення або окремих соціальних груп.

Державні нормативи у сфері житлово-комунального господарства включать:

> граничну норму оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від одержуваного доходу;

> показники якості надання комунальних по¬слуг.