Державні пріоритети стимулювання інвестиційної діяльності

В Україні сьогодні повністю відсутня чітка організаційна сис¬тема руху та контролю за використанням централізованих держа¬вних інвестиційних коштів. Механізм розподілу коштів у поза¬бюджетних і галузевих державних фондах (Фонд розвитку про¬мисловості, Державний інноваційний фонд та ін.) залишається непрозорим, організаційно складним, не забезпечує відбору най¬ефективніших проектів і не має елементів чіткої економічної від¬повідальності за прийняті рішення.

Очевидно, що постала необхідність створення принципово но¬вих організаційних структур для успішного функціонування еко¬номічного механізму державної інвестиційної політики.

Проте лише інституційного забезпечення недостатньо для ефек¬тивної реалізації державних інвестицій. Викликає занепокоєння недосконалість визначення державних пріоритетів інвестування, серед яких продовжують залишатися збитковими, низькорента¬бельними сфери, які насамперед потребують якісних змін у прин¬ципах господарювання. Держава повинна сконцентрувати обме¬жені фінансові ресурси в галузях, що виробляють кінцеву проду¬кцію, мають значний експортний потенціал, забезпечують швид¬кий обіг капіталу та стабільні бюджетні надходження.

Актуальним для України залишається питання щодо встанов¬лення прав та обов'язків держави як суб'єкта інвестиційної дія¬льності. Протягом останніх 4—5 років в Україні створені необ¬хідні макроекономічні умови для формування сприятливого інвес¬тиційного середовища, закладені основи інвестиційної інфра¬структури, розроблена певна правова база. Однак слід відзначи¬ти, що накопичений в ці роки інвестиційний потенціал був вико¬ристаний не повною мірою.

2. Форми впливу держави в інноваційній сферіФорми впливу держави в інноваційній сфері поділяються на прямі та непрямі. Їх співвідношення визначається економічною ситуацією в країні та вибором у зв'язку з цим концепції державного регулювання. Остання може бути орієнтована на ринкові] відносини або спрямована на централізований вплив.

Прямі методи державного регулювання інноваційної діяльно¬сті здійснюються в адміністративній та цільовій формах. Адміні¬стративна форма регулювання являє собою пряме дотаційне фі¬нансування через державні цільові програми підтримки нововве¬день, у тому числі і на малих наукомістких фірмах, створення си¬стеми державних контрактів на придбання тих чи інших товарів і послуг, надання кредитних пільг фірмам для реалізації нових ідей. ] Цільове фінансування — це один з елементів системи контракт¬них відносин, за яких укладаються угоди між замовниками та підрядниками.

Непрямі методи націлені на стимулювання інноваційних про¬грам і створення сприятливих умов для новаторської діяльності. ,[о них належать:

1) лібералізація податкової та амортизаційної політики (так, у LUA податкові та амортизаційні пільги покривають до 20 % загальних витрат на НДДКР);

2) створення соціальної інфраструктури, що включає формування єдиної інформаційної системи країни. Основні етапи розвитку інноваційної діяльності:

• розробка комплексного соціально-економічного та науково-тех¬нічного прогнозу розвитку країни на довгострокову перспективу;

• довготермінове прогнозування;

• формування переліку стратегічних напрямів і державних програм, що пов'язані з нововведеннями у найважливіших секто¬рах економіки та соціального розвитку, таких як харчова та оздо¬ровча сфери, фармакологія, будівельні матеріали та технології, товари народного споживання, екологія та ін.;

• створення системи органів регулювання інноваційної діяль¬ності, починаючи зі структур загальнонаціонального рівня та створення органів, які забезпечують контроль і реалізацію пев¬них рішень на всіх рівнях управління;

• формування мережі наукових закладів;