Державне регулювання зайнятості населення. Інструменти соціального захисту

Іншу точку зору щодо стагфляції мають прихильники неокласичної концепції.

Згідно з нею в довгостроковому періоді крива Філіпса набуває вигляду верти¬кальної прямої, яка бере початок в точці природного безробіття. Тому неокласики виступають за проведення урядом політики невтручання, що дасть можливість рин¬ковому механізму самостійно вирішувати проблеми зайнятості.

Кейнсіанці закликають до активного застосування стабілізаційної політики держави, скорочення великих втрат.Вплив держави на виробництво методами фіскальної чи монетарної політи¬ки — основний елемент механізму регулювання зайнятості. Іншим його елементом є державне регулювання наслідків функціонування економіки, пов'язане з виникнен¬ням безробіття. Таке регулювання спирається на державні програми, основною ме¬тою яких є не зростання виробництва, а створення умов для працевлаштування без¬робітних. Тому пріоритетними заходами держави в регулюванні зайнятості населен¬ня мають бути такі:

1) забезпечення ефективної зайнятості;

2) координація заходів, які застосовуються в політиці регулювання;

3) створення рівних умов для громадян у використанні їх права на працю;

4) соціальне партнерство через сумісність інтересів держави, профспілок та підприємств;

5) міждержавне співробітництво з питань регулювання потоків робочої сили.

Сукупність зазначених заходів закладає основу формування державних про¬грам зайнятості населення і механізму регулювання цієї сфери.

Програмний метод регулювання зайнятості реалізується за двома напрямами: активна політика зайнятості та створення гнучких форм зайнятості.

Перший напрям передбачає розробку програм сприяння зайнятості, які охоп¬люють окремі категорії населення і специфічні випадки загрози безробіття. Головною метою таких програм є скорочення або запобігання зростанню чисельності безробіт¬них.

Програми сприяння зайнятості поділяються на три типи: програми суспільних робіт, професійної підготовки молоді та допомоги безробітним.

1. Програми суспільних робіт охоплюють окремі категорії населення, регіони, періоди часу і поділяються на два види: програми трудомістких суспільних робіт та програми суспільних робіт, які мають певну соціальну спрямованість.

Перший вид програм суспільних робіт спрямовується на мобілізацію надлиш¬кової робочої сили для створення інфраструктури в сільській місцевості (будівництво доріг, житла та об'єктів соціального призначення, захист земель і лісонасаджень то¬що), а також проведення робіт у містах (будівництво та ремонт доріг, шкіл, лікарень, робота в дитсадках, вирощування овочів тощо). Дані програми використовуються також як засоби надання термінової допомоги під час засухи та ліквідації наслідків стихійних лих.

Другий вид програм суспільних робіт охоплює оплачувані муніципальною вла¬дою послуги людям похилого віку та інвалідам, догляд за дітьми, допомогу при об¬слуговуванні хворих, одиноких престарілих громадян тощо.

2. Програми професійної підготовки молоді спрямовані на надання допомоги молоді в отриманні професійної підготовки та підвищенні кваліфікації. В усіх розви¬нених країнах частка безробітної молоді значно перевищує середній рівень безробіт¬тя. Тому щодо професійної підготовки молоді держава має брати турботу на себе. Програми професійної підготовки молоді фінансуються державою, місцевими орга¬нами влади, підприємцями, а також спонсорами за рахунок добровільних внесків. Молодь, на яку поширюється дія програм, одержує допомогу у вигляді стипендій.