Державний устрій Афінської рабовласницької республіки

Глибокі соціальні протиріччя афінського суспільства у будь-який момент могли призвести до вибуху, або політичного перевороту. Грецький історик Плутарх писав про тодішні Афіни: “... різка нерівність між багатими і бідними дійшла до крайніх меж, суспільство було зовсім розхитане кризою, увесь народ був у боргу в багатих”. У 30-40-х роках VII ст. до н. е. зробив спробу вчинити переворот переможець олімпійських ігор Кілон. Але народ ще не був готовий до активних дій проти евпатридів, і Кілон був змушений утекти, а його прихильників перебили. Евпатриди одержали перемогу, але змушені були піти на деяки поступки. Зокрема, вони погодились на запис законів, проти чого довгий час заперечували, бо відсутність писаного права давала їм можливість судути населення на підставі вигідних їм звичаїв, ними ж придуманих правил та ін. У 621 р. до н. е. архонтові Драконові провести запис діючого права, що він і зробив.

Проте, запис законів не міг покласти край суперечностям політичного становища демосу і зовсім не торкався його політичного, як і раніше безправного стану. Арістотель зазначив, що народ, позбавлений усяких прав нарешті повстав проти своїх правителів, і ця боротьба була тривалою. На політичну арену вступив Солон. Солон був постом, людиною середнього достатку, багато подорожував, займався торгівлею. За своїми переконаннями він твердо стояв на боці демосу, зокрема його торговельно-промислових кіл. Він був першим, хто вступив на захист інтересів народу. Солон приступив до проведення реформ. Умовно їх можна поділити на економічні і політичні.

Головна економічна реформа Солона відома під назвою “сисахфія”, що означає “скидання тягара” у прямому і переносному розумінні. Вона полягає в анулюванні будь-яких боргів. З полів і заставлених земляних ділянок бідняків були прибрані боргові камені, а ділянки повернено їх попереднім володільцям. Також ліквідація боргового рабства. Був виданий закон про свободу заповітів, чого раніше не було. До Солона в обігу були різні місцеві гроші, родові міри та монети. Солон запровадив нову єдину монету, нову систему мір і ваги, запозичивши їх у Евбет, що розширило торговельні контакти Афін. Щоб розвивались ремесла і торгівля був виданий закон про обов'язок батька навчити сина будь-якого ремесла, а в іншому разісин мав право відмовитись допомагати батькові чи утримувати його в похилому віці. Видано закон проти неробства.У політичній сфері він скасував генократію, тобто владу родової аристократії, що існувала до цього часу і замінив її тимократією — владою, яка базувалася на майновому цензі. Аристократію було позбавлено привілеїв, пов'язаних з пережитками родового ладу. Усіх вільних громадян чоловічої статі було поділено на чотири розряди за майновим цензом. До першого віднесено громадян, які одержували з землі не менше 500 медимпів сипучої або рідкої сільськогосподарської продукції на рік (медимп — у середньому 50 кг). До другого розряду належали громадяни, які одержували не менше 300 медимпів. До третього розряду належали громадяни, що мали прибуток не менше 200 медимпів, або тільки рухоме майно. Зберіг Солон колегію архонтів, яка була наділена виконавчою владою, здійснюючи також судові і релігійні функції. Солон заснував ще один новий орган — суд присяжних (геліею).

Реформи Солона мали надзвичайно велике значення. Він, по-перше, розпочав еру так званих політичних революцій, які давно назрівали в афінському суспільстві. По-друге, Солон завдав рішучого удару залишкам первісно-общинного ладу у цілій Аттіці. Але знать вважала реформи надмірними, а низи — замалими, неповними, всі разом вимагали їхнього удосконалення. Солон хотів зберегти дію своїх реформ тому зрікся своєї посади.

У 509 р. до н. е. до влади приходить вождь з демосу — Клісфен, що походив зі знатної родини Алкмеонідів. Ставши першим архонтом, Клісфен проводить серію реформ. Насамперед, він ліквідував чотири родові племена і натомість вводить територіальний поділ: Аттіка була поділена на 10 територіальних філ. Кожна філа ділилася на 3 частини — тритії: по одній з кожного регіону. Отже, всього було ЗО тритій. Клісфен поділив територію Афін на 100 ще дрібніших одиниць — демів. На тритію припадало по 3-4 деми та по 10 демів на кожну філу. Створив колегію 10 стратегів — по одному від філи. Головним чином це були військові вожді.

Реформи Клісфена завдали остаточного удару пережиткам родоплемінного устрою, завершили так звану епоху політичних революцій і формування афінської державності. Так в історії Афінської держави можна виділити такі основні періоди.

1. Виникнення й утворення Афінської рабовласницької держави (VII-VI ст. до н. е.).

2. Розвиток Афінської держави (V-IV ст. до н. е).

3. Криза і занепад Афін і держави (кінець IV-III ст. до н. е.). Говорячи словами Енгельса, “таким чином, ми бачимо в грецькому устрої героїчної епохи стародавню родову організацію ще в повній силі, але, разом з тим, уже і початок її занепаду”. [1] 1)

РОЗДІЛ 2