Роль контролю, моніторингу та оцінки у розробці та реалізації програм та проектів регіонального розвитку в контексті адаптації до євростандартів

-спроба об’єктивно виміряти вплив на суспільство від впровадження програм та проектів регіональних стратегій розвитку;-сприяння кращому розумінню процесу реалізації програми, вимірювання витрат задіяних ресурсів у порівнянні з отриманими наслідками;

-надання допомоги в процесі прийняття оптимальних рішень з точки зору регіональної політики розвитку.

Класифікація проведення оцінки досить загальна: за терміном проведення (попередня, поточна, узагальнююча), за обсягом (загальна, тематична і детальна) за метою (формативна і підсумовуюча), за формою залучення експертів (внутрішня та зовнішня), за цільовим призначенням (результативності, ефективності, «витрат – вигоди», продуктивності, впливу). Кожна із вказаних оцінок має своє призначення, цілі та завдання, етапи проведення, власне кажучи, як переваги, так і недоліки, і застосовується на відповідних етапах розробки та реалізації програм і проектів. Кожний із вказаних видів оцінки також має відповідні методи, що забезпечують ефективність їх застосування. Винятком є загальна оцінка як основний інструмент, що застосовується у структурній політиці Європейського Союзу, оскільки її предметом є програма чи проект в цілому.

Слід зазначити, що процес оцінки програми чи проекту потребує чіткої детальної процедури планування не тільки із визначення цілей і завдань оцінки, а й визначення показників і критеріїв, стандартів оцінки, звітності, яка є завершальним етапом її проведення. Це обумовлено систематичним застосуванням методів дослідження суспільних наук для дослідження оцінки основних понять проектів, здійснення та корисності програм соціального втручання [5, с. 99 - 103], потребою проведення ретельного аналізу як з метою визначення вартості програм, проектів, так і з внесенням будь-яких необхідних адміністративних чи політичних змін.

Разом з тим, враховуючи важливість якості проведення оцінки, слід ретельно підійти до її організації, створення організаційного і технічного комітетів, підбору зовнішніх інституцій, що проводитимуть оцінку, оскільки відповідальність за отримані результати несуть саме вони. Це викликано тим, що оцінка має свої обмеження і проблеми: неготовність кадрів проводити такий складний вид роботи; акцентування на кількісних мірилах діяльності; складність визначення необхідності орієнтування на результат чи на процес діяльності в кожному конкретному випадку тощо.

Таким чином, оцінка стосується наслідків впровадження програми або проекту, а контроль – правильності впровадження. Тобто, ці дві системи – контролю та оцінки – доповнюють одна одну, адже при проведенні оцінки досить часто застосовується інформація, отримана в ході контролю.

Інша справа – моніторинг, під яким в цілому прийнято розуміти процес систематичного збору й аналізу кількісної та якісної інформації щодо виконання проектів, заходів і програм. Він проводиться з метою забезпечення відповідності реалізації проектів чи програм попередньо затвердженим передумовам та цілям, а також управління інформацією щодо надання допомоги в процесі прийняття рішення. Складовими системи моніторингу є відповідна організаційна структура, людські ресурси та система збору інформації, її використання, що діє за умови внесення до неї поточних перевірених даних. Для цього створюється моніторинговий комітет, що охоплює всі рівні управління, оскільки його завданням є не тільки періодична оцінка просування у досягненні конкретних цілей, а й затвердження додаткової програми та поправок до неї, внесення змін, які є необхідними для покращення управління сприяння [7].

Система моніторингу, як один із етапів реалізації будь-якої програми, потребує відповідно діючої інформаційної системи (інформації щодо кількісних цілей, етапу фактичного виконання програми чи проекту, оцінки впливу виконання стратегії на розвиток регіону), гармонізації законодавчої системи. Вона вимагає великих затрат часу та праці, оскільки недостатнім є зв'язок отриманих результатів із фінансуванням, виникають проблеми зі збором фактичних показників вхідних ресурсів та кінцевих, конкретних результатів, ефекту, бо вони не піддаються вимірюванню. Однак, важливість показників для проведення моніторингу важко переоцінити, адже вони вкрай необхідні для систем контролю та оцінки успішності реалізації програми або проекту, перевірки рівня їх відповідності цілям розвитку, що спрямовані на їх досягнення.Відтак, практика показує, що ефективність моніторингу забезпечується систематичністю проведених заходів за умови використання як офіційних обов’язкових систем звітності, так і інших менш офіційних засобів передачі інформації. Моніторинг є необхідним гарантом того, що ресурси в процесі діяльності перетворюються на заплановані результати, сприяють отриманню ефекту. Відтак, ми можемо говорити про те, що головні показники, які застосовуються в процесі проведення моніторингу, описують ресурси, проведені заходи, результати реалізації програми, а також контекст, у якому відбувалася реалізація, тобто, оцінка має ґрунтуватися на достовірній інформації, отриманій в ході проведення моніторингу. І саме в цьому проявляється взаємозв’язок систем моніторингу та оцінки.