Принципи державної служби: поняття, фактори формування та механізми реалізації
Наведений приклад дозволяє говорити про існування певних трендів щодо мови правотворчості. Такі тренди, імовірно, формуються під впливом публічної лексики перших осіб держави, текстів програмних політичних документів. Якщо моду на формулювання принципів задають перші особи держави, то стиль викладу принципів, на нашу думку, перебуває під впливом тексту основного закону – Конституції країни.
Далі наведемо декілька міркувань з приводу формування змісту принципів державної служби. Державна служба – це інструмент здійснення цілей і завдань держави. Для пошуку факторів, що впливають на вибір принципів державної служби, можна скористатися методом аналогії. Вибір конкретної моделі будь-якого інструменту залежить від існуючої пропозиції, наших ресурсів, умов, в яких будуть використовувати цей інструмент, і мети, для досягнення якої потрібен цей інструмент. Ситуація з державною службою в цьому сенсі нічим не відрізняється.
Мета, цілі державного управління, умови середовища організації і здійснення державної служби, а також ресурси держави – є факторами, які слід враховувати при виробленні адекватних вимог до інструменту реалізації цілей і завдань держави, яким є державна служба.
Так, не можна розраховувати на одержання професійного результату роботи державних службовців, якщо немає ресурсів (фінансових, ідеологічних, статусних) для залучення професіоналів на цю роботу. Говорячи про умови середовища державної служби, необхідно відзначити, що під умовами варто розуміти не тільки якісні характеристики стану суспільства. Умови середовища – це ще й об'єктивні закони і закономірності, притаманні адміністративному середовищу (наприклад, закони Паркінсона). Такі закономірності обов’язково слід враховувати при визначенні адекватних меті, умовам і ресурсам держави принципів державної служби.
Мета діяльності є вирішальним фактором, що визначає вибір форми інструменту, основних характеристик цього інструменту. Мета державної служби полягає у реалізації державних пріоритетів (цілей і задач держави) шляхом виконання посадових обов’язків в органах державної влади. Джерелом інформації про стратегічні (фундаментальні) цілі й завдання держави є положення Конституції. Вони дають відповіді на ключові запитання: в якому напрямку спрямовується суспільство, і яким чином має суспільство цього досягти. Оскільки цілі державної служби обумовлюються пріоритетами держави, основні вимоги до державної служби мають відповідати загальним вимогам до державної влади, до здійснення державного управління. Звідси можна виділити низку спільних принципів для державної служби і держави в цілому: демократизм, законність, верховенство права, забезпечення прав і свобод людини і громадянина тощо. В зв’язку з цім визначимо, що вже майже традиційним елементом класифікації принципів державної служби є група конституційних принципів [18, с. 137; 19, с. 203; 32, с. 119].
Древо цілей держави фундаментального рівня включає ще оперативні більш-менш довгострокові цілі. Наприклад, вирішення питання про вектор зовнішньоекономічної інтеграції або про вибір варіанту міжнародної системи безпеки. Зміна фундаментальних пріоритетів держави завжди має супроводжуватись корегуванням вимог щодо державної служби. Зміна ж оперативних цілей не завжди має наслідком редагування набору принципів. Критерієм тут виступає значущість питання саме для базових характеристик системи державного управління. Так, наприклад, пріоритет європейської інтеграції безумовно потребує адаптації вітчизняної системи державної служби до певних європейських стандартів цієї сфери, а, отже, і зміни набору принципів державної служби.Що стосується реалізації на практиці принципів державної служби, то у літературі з цього приводу сформульовано декілька міркувань. Насамперед, вони стосуються системного характеру дії принципів [31, c. 5; 34, с. 23], а також необхідності застосування низки механізмів реалізації принципів [16, c. 206; 18, c. 137; 24, c. 136]. Розглянемо ці тези докладніше.
Вважають, що природа дії принципів державної служби носить системний характер. Це означає, що дія різних принципів взаємозалежна. Не можна розкрити зміст і потенціал будь-якого принципу без урахування всієї сукупності його системних зв'язків. Збій в дії одного принципу негативно позначається на реалізації інших. Наприклад, принцип професіоналізму державної служби не буде реалізований повною мірою при порушенні принципів законності й стабільності. Реалізація принципу стабільності професійної діяльності державних службовців забезпечує збереження, накопичення і передачу інституціональної пам’яті, професійного досвіду. В свою чергу реалізація принципу законності забезпечує учасників процесу відносно стабільними, загальновідомими й обов'язковими для всіх сторін «правилами гри». Існування цих правил забезпечує впевненість у перспективі професійної кар’єри. Таким чином, реалізація принципів законності й стабільності закладають підґрунтя для забезпечення втілення на практиці принципу професіоналізму.
Для реалізації будь-якого принципу на практиці недостатньо обмежитись включенням цього принципу до відповідної статті закону або програмного документу. Для цього потрібно застосування певного механізму. В літературі одні автори вказують на необхідність цілої системи механізмів (правового, соціально-економічного, політичного й організаційного механізмів) [16, c. 206; 18, c. 137], інші згадують тільки про необхідність використання правового механізму [24, c. 136].