Принципи державної служби: поняття, фактори формування та механізми реалізації

Ідея перегляду в базовому законі принципів державної служби висловлюється в офіційних документах протягом останніх восьми років [1; 2; 3]. В умовах підготовки нової редакції закону про державну службу цей факт, в свою чергу, актуалізує науковий інтерес до концептуального осмислення феномену принципів державної служби. Мета даної публікації полягає в розробці поняття «принципи державної служби», в визначенні факторів, що впливають на їх формування, і механізмів реалізації цих принципів.

Дослідження принципів державної служби неодноразово ставало предметом спеціальних наукових досліджень [4 – 11]. Цьому питанню приділяли увагу такі вітчизняні науковці, як В.Б.Авер’янов, Ю.П. Битяк, С.Д. Дубенко, І.Е. Данільєва, Г.І. Леліков, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенський, І.Н. Пахомов, О.В. Петришин та інші.

На сьогоднішній день загальновизнаним є те, що принципи слід розглядати як критерії вирішення колізій у законодавстві, а також як орієнтири розвитку законодавства про державну службу. В той же час у сучасній літературі не склалося єдиного загальновизнаного канону навіть щодо розуміння самого терміну «принцип державної служби».

З метою визначення дефініції «принципи державної служби», перш за все розглянемо значення складових елементів цього терміну. Термін «державна служба» вживається в сучасній науковій літературі в декількох значеннях. Наприклад, державна служба як: 1) професійна діяльність щодо виконання завдань і функцій держави; 2) державно-правовий і соціальний інститут (система інститутів); 3) публічно-правові відносини між державою і службовцем, які спрямовані на досягнення цілей держави [16, с. 33-35]. Така багатозначність ключового терміну теорії державної служби безумовно призводить до певних труднощів і непорозумінь. Так, на думку відомого адміністративіста професора В.М. Манохіна, розбіжності у визначенні поняття «державна служба» мають своїм наслідком і різне розуміння переліку і змісту принципів державної служби [29, c. 16].

Одним з варіантів виходу з такої ситуації може бути прийняття найбільш поширеної версії значення терміну. Вітчизняним законодавством було закріплено розуміння державної служби як «професійної діяльності» [17]. Такій підхід використовується в переважній більшості вітчизняних робіт з теорії державної служби. У даній публікації ми також не будемо відступати від цієї традиції.

Інший ключовий термін нашого словосполучення – це принцип (principium). У перекладі з латинської слово «принцип» означає «початок, походження, першопричина, першоджерело, основа». Аналіз дефініцій тлумачних і енциклопедичних словників [12–15] показує, що серед різних значень слова «принцип» найбільш відповідними до нашого випадку є два: принцип як основна особливість організації і функціонування чого-небудь і принцип як керівне правило поведінки кого-небудь.

Таким чином, з суто семантичної точки зору термін «принципи державної служби» може мати два значення. По-перше, особливості організації та здійснення діяльності осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. По-друге, правила поведінки посадових осіб органів державної влади при виконанні ними своїх обов'язків щодо практичного здійснення завдань і функцій держави. Між тім, в тезаурусі окремих галузей науки терміни можуть використовуватись також і в інших значеннях, таких що відрізняються від загальнопоширеного розуміння слів та словосполучень.

Фахівці з теорії державного управління використовують різні варіанти визначення терміну «принципи державної служби»:

- закономірності, відносини і взаємозв'язки, що пізнані й виражені у вигляді наукового положення, які закріплені законодавством і застосовуються в теоретичній і практичній діяльності [18, c. 137];

- основні ідеї, установки, що відображають об'єктивні закономірності й визначають напрямки реалізації компетенції державних органів, їхніх завдань і функцій, а також повноваження державних службовців [19, с. 198; 23, с. 17; 20, с. 55; 21, с. 162; 22, с. 25];

- вимоги до організації державної служби, до статусу державних службовців [24, с. 136];

- ідеї, положення (або цінності), відповідно до яких будується і функціонує державна служба [16, с. 195; 25, с. 113; 26, с. 107–108].

За авторськими оцінками, основними найбільш поширеними з вищеназваних підходів до розуміння терміну «принципи державної служби» є два. По-перше, принципи як вимоги до організації і функціонування державної служби. По-друге, принципи як об'єктивні закономірності, відносини і взаємозв'язки, що виявляються при організації і функціонуванні державної служби.Слід зазначити, що в літературі (при розгляді поняття принципи державного управління) представлена критика першого підходу з боку прихильників другого. В аргументації критиків акцентується увага на тому, що вибір переліку принципів провадиться прихильниками першого підходу досить довільно. Тим самим, на думку критиків, ігноруються системні взаємозв'язки принципів, їхня об'єктивна природа [27, c. 190].