Поняття адміністративно-територіального устрою в Україні
Важливою ланкою в адміністративно-територіальній системі є район (сільський). Історія поділу України на райони починається з 1923 року. Вони були створені на базі волостей та покликані покращити управління територіями, сприяти підвищенню ефективності державного апарату, створити умови для участі населення в діяльності органів влади. Однією з основних переваг районів над волостями було те, що райони утворювалися у більшій відповідності із завданнями економічного розвитку територій.Поєднання у господарському відношенні волостей, врахування економічного тяжіння територій, вибір центрами районів найбільш розвинутих у промислово-торговельному відношенні населених пунктів дозволило створити сприятливі умови для формування районів як адміністративно-територіальних, так і самодостатніх господарських одиниць. На початковому етапі функціонування район являв собою адміністративно-територіальну одиницю (усереднена модель) з населенням 37 тис. чол., площею в 570 кв. км, 57 населеними пунктами. Щоб пізніше уявити, чим відрізнявся район від ліквідованих волості і повіту, слід привести аналогічні усереднені дані і по них. У волості, на основі якої був утворений район, проживало 13 тис. чол., вона займала площу трохи більше 200 кв. км і об’єднувала 26 населених пунктів. У повіті – 238 тис. чол., площа – близько 4 тис. кв. км, він об’єднував 397 населених пунктів. Територія району в дво- чи триланковій системі завжди була підпорядкована соціально-економічним і суспільно-політичним відносинам, що складалися в державі. В залежності від цих обставин розмір його території складав в ті чи інші часи 0,5–1,2 тис. кв. км. [5].
На підставі викладеного можна зробити визначення цієї ланки адміністративно-територіального устрою України. Район — це цілісна складова частина області переважно з агропромисловим характером економіки, транспортною, інформаційною та іншою соціальною інфраструктурою, спрямованою на забезпечення зв’язку між сільськими та міськими населеними пунктами, які входять до його складу як самостійні адміністративно-територіальні одиниці, і представляти їх спільні інтереси.
Підсумовуючи викладене, відзначимо, що адміністративно-територіальний устрій є однією з форм територіального устрою держави, у відповідності з ним утворюються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, вирішуються численні управлінські та інші питання. В основу існуючої системи адміністративно-територіального устрою в Україні покладені такі вихідні положення:
– унітарний державний устрій;
– триланкова система адміністративно-територіального устрою;
– статус Криму як територіальної автономії у складі України.
При цьому фактичний стан існуючого адміністративно-територіального устрою не повною мірою відповідає Конституції та іншим нормативно-правовим актам, які регулюють питання адміністративно-територіального устрою. Отже, і фактичний стан, і нормативно-правова база потребують удосконалення та узгодження між собою.
Література:
1.Конституція України від 28 червня 1996 року//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30 (23.07.1996). - Ст. 141.
2.Указ Президії Верховної Ради УРСР від 12 березня 1981 року «Про затвердження Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР»//Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1981. - №12. – Ст. Д79.
3.Конституційне право України. // За редакцією В.Ф. Погорілка.- К. Наукова думка. - 1999.- С. 609-675].
4.Новик В.П. Формування адміністративно-територіальної структури України: історичні реалії та сучасні проблеми // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. – 2004. – Випуск 2/2004. – С. 18 – 32.
5.Ткачук П. Адміністративно-територіальний устрій України: досвід і уроки// Місцеве самоврядування.-1998.-№ 5-7(14).- С.141-151.
6.Шаповал В. Територіальна організація держави в конституційному праві//Новий етап розвитку місцевого самоврядування, реформування житлово-комунального господарства в Україні. За матеріалами ІХ Всеукраїнських муніципальних слухань «Житлово-комунальна реформа – першочергове значення місцевого та регіонального розвитку», 22-26 вересня 2003 р., м. Київ-«Пуща-Озерна»// Науковий редактор: М. Пухтинський.- К.: Атака - Н. 2004. - С. 260-274].