Політика чеської республіки у сфері професіоналізації управління освітою

Сучасна реформа створила можливість для центрального органу виконавчої влади, яким є Міністерство освіти, молоді і спорту Чеської республіки (далі МОМС), позбутися засилля механічної та паперової роботи й забезпечила перехід до сучасного розуміння та реалізації ключової ролі центра за нових умов, зокрема під час виконання координаційних, регулятивних і дистрибутивних функцій. Головні функції МОМС можна сформулювати так:

1. Формування середньострокової та довгострокової стратегії освітньої системи – розробка основних документів: визначення місії, цілей та напрямків розбудови системи освіти, враховуючи рекомендації «Білої книги» та досвід Європейського Союзу; стратегічне планування; підготовка і впровадження структурних змін; становлення і підтримка діяльності Національної Ради з питань освіти і розвитку людських ресурсів Чеської Республіки як міжвідомчого органу в уряді.

2. Кадрова політика і забезпечення якості освіти – розробка та регулярне оновлення Державної Освітньої Програми; моніторинг та встановлення зворотних інформаційних зв’язків з навчальними закладами; центральне і локальне дослідження системи оцінки та самооцінки навчальних закладів; щорічна оцінка здобутків та недоліків освітньої системи; сертифікація та іспити, експериментальна перевірка роботи навчальних закладів; розробка та впровадження механізмів сприяння, проектів розвитку навчальних закладів, педагогічних центрів; визначення функцій та напрямків діяльності ЧІО (Чеської інспекції з питань освіти), а також організація дослідницької роботи та розширення інноваційної бази, розвиток людських ресурсів у галузі освіти й, зокрема, підготовка професіоналів у галузі державного управління освітою.

3. Політичний вплив – посилення зв’язків з органами державної влади, місцевого самоврядування і громадськістю; здобуття політичної підтримки для задоволення потреб освіти; розробка та впровадження механізмів і форм, що забезпечуватимуть ширшу участь соціальних партнерів у централізованому прийнятті рішень; спрямування зусиль на досягнення суспільного консенсусу всіх зацікавлених сторін та збалансування інтересів у принципових питаннях; забезпечення конструктивного громадського діалогу, встановлення міжнародних зв’язків, активності та взаємної відповідальності; налагодження систематичних контактів з представниками центральних та регіональних органів управління та органами самоврядування, що сприятиме постійному посиленню інтеграційних елементів і тенденції в системі освіти та управлінні нею.4. Адміністрування, фінансування та законодавство – управління на основі впровадження змін та інновацій; вибіркове втручання в критичні галузі; ефективні, прозорі, справедливі і вмотивовані механізми розподілу ресурсів у державній та приватній сфері освіти; комплексний контроль над залученням громадських коштів та над актуальністю і об’єктивністю інформаційної системи у цій галузі.

Суттєвою проблемою реформування освіти та управління нею в Чехії була й залишається проблема кадрового та економічного забезпечення освіти. Розв’язання даної проблеми є головною передумовою поступового виконання вимог входження республіки до європейського співтовариства. Проголошення урядом намірів підвищити громадські витрати на освіту на 6 % від ВВП дає можливість Чеській Республіці піднятися на цілком задовільний рівень з точки зору країн-учасниць ЄС і бути спроможною здійснювати довгострокову й динамічну освітню політику, яка сприятиме підвищенню якості життя громадян і високій конкурентоспроможності Чеської Республіки серед розвинених країн Європейського Союзу [11]. Запропоновані стратегії, які складають основу освітньої політики на період до 2005–2010 рр., значною мірою продовжують та розвивають положення, які були висунуті у такому урядовому документі, як «Головні цілі освітньої політики уряду Чеської Республіки», що був прийнятий Урядом під час обговорення концепції освітнього відомства ще у 1999 році.

Слід зазначити, що розвиток державних витрат на освіту впродовж 90-х років був досить незбалансований. На зміну низькому рівневі фінансування на початку 90-х років прийшов більш сприятливий період у їх середині. Однак, незважаючи на загальний економічний і політичний розвиток, на той час спостерігалось повторне суттєве зниження фінансування, особливо у 1997–1998 рр., тому планувався прискорений, але все ж таки послідовний розвиток державних витрат на освіту, який передбачав досягти зазначеної мети в 2005 р.

Ключовою стратегією розв’язання кадрових проблем у галузі освіти Чеської республіки розглядалося принципове підвищення заробітної плати працівникам системи освіти, у першу чергу педагогічним працівникам. Передбачалося, що зарплати педагогів після 2005 р., зважаючи на розмір загальної зарплати і ПДВ на душу населення, піднімуться до рівня, порівнянного з країнами Європейського Союзу. Проте запропонована стратегія ще передбачала розробку і схвалення окремих нормативних документів з цих питань, наприклад, нових редакцій постанов уряду, нової системи оплати праці тощо. Разом з тим у країні було запроваджено «надзвичайний режим» підвищення зарплат педагогічних працівників, який після дещо повільного початку в 2001 році надалі здійснювався повною мірою до 2005 р. Надзвичайний режим базувався на принципах диференціації оплати праці різних категорій працівників в системі освіти та різний перебіг процесу підвищення платні по відношенню до загальної середньої зарплати в Чеській республіці. Слід зазначити, що означений «надзвичайний режим» дав плідні результати й сприяв поверненню та залученню до роботи у освітній сфері висококваліфікованих фахівців-педагогів та управлінців у галузі освіти.