Моніторинг збалансованості фінансової системи території як новий метод державного управління

За умови приділення достатньої уваги проблемі збалансування фінансової системи як країни в цілому, так і кожного з її територіальних підрозділів зокрема, ми зможемо нарешті говорити про впевнене прямування держави до достатнього рівня розвитку ринкового середовища. У зв’язку з останнім має перспективу організація розгалуженої системи моніторингу збалансованості фінансової системи території як принципово новий метод державного управління.

Загалом, дослідженню і розвитку теорії та практики державного управління, формування та реалізації державної політики, застосуванню методів державного управління відводилось чільне місце у багатьох працях відомих українських та зарубіжних учених, у тому числі А. А. Богданова, Д. М. Гвішіані, А. А. Зінов’єва, Г. Б. Клейнера, Б. Г. Литвака, М. Мескона, І. Ф. Надольного, Ю. В. Тихонравова, Г. П. Щедровицького. В свою чергу, оскільки на сьогодні теорія систем моніторингу ще повністю не сформувалася, то серед науковців, що працюють у даному напрямку досліджень, можна лише відзначити роботи В. К. Галіцина, А. Е. Когута, В. Ф. Комарова, Н. А. Кравченка, В. Д. Маркова, Г. Н. Черкащина, А. Ю. Шевякова та деяких інших, які у своїх працях вирішують лише окремі питання організації моніторингу. Якщо ж говорити саме про моніторинг збалансованості фінансової системи території, то даного напрямку досліджень, на жаль, науковці практично не торкалися, хоча насправді ця проблема об’єктивно потребує значної уваги.

Серед основних завдань даної статті можна розрізнити визначення місця моніторингу збалансованості фінансової системи території в системі методів державного управління, розкриття сутності вищезгаданого моніторингу, розгляд пропозицій щодо створення дворівневого моніторингового органу, щодо його функціонального навантаження, сегменту потенційних споживачів кінцевих результатів досліджень і можливих джерел фінансування.

Загалом методи державного управління класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та за засобами впливу. В свою чергу, за формами впливу виділяють прямі та непрямі методи державного управління; а за засобами впливу – правові, адміністративні, економічні та пропагандистські методи. Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку. Основними інструментами прямого впливу є: нормативно-правові акти, директивні заходи макроекономічних планів і цільових комплексних програм, державні замовлення, централізовано встановлені ціни, нормативи, квоти, державні бюджетні витрати тощо. Непрямі методи регламентують поведінку суб’єктів ринку опосередковано, через створення певного економічного середовища, що змушує їх діяти у потрібному державі напрямку (інструменти фіскального, бюджетного, грошово-кредитного, інвестиційного та інших напрямів економічної політики, методи морального переконування).

Правовими методами є діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права. Основними формами правового управління в Україні є: Конституція та закони України; укази та розпорядження Президента України; постанови та інші акти Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центральних органів; нормативні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Натомість, адміністративними методами державного управління є інструменти прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку (ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни тощо).

Використання економічних методів державного управління дозволяє змогу створювати економічні умови, що спонукають суб’єктів ринку діяти у необхідному для суспільства напрямі, вирішувати певні завдання відповідно до загальнодержавних та приватних інтересів. Економічне управління містить інструменти фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної політики держави.

Під пропагандистськими методами державного управління розуміють звернення держави до гідності, честі й совісті людини (зокрема, підприємця, найманого робітника, державного службовця тощо). Дані методи охоплюють заходи виховання, роз’яснення та популяризації цілей і змісту економічної політики, засоби морального заохочення тощо.

В свою чергу, моніторинг збалансованості фінансової системи території як новий метод державного управління, на думку авторів дослідження, доцільно віднести до економічних методів непрямого впливу.Зазначимо, що питання збалансованості фінансової системи території вже неодноразово розглядалися авторами у ряді публікацій [8–11], через що пропонується зосередити увагу саме на процесах моніторингу. Так, в цілому, моніторинг (від лат. monitor – той, що нагадує, наглядає) – це безперервне (або ж систематичне періодичне) спостереження за економічними (або будь-якими іншими) об’єктами та аналіз їх діяльності як складова частина управління. Отже, у широкому розумінні моніторинг є функцією управління. В свою чергу, моніторинг збалансованості фінансової системи – це періодичне спостереження за рівнем збалансованості фінансової системи, впливом на нього постійних, змінних та випадкових факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, а також проведення аналізу ситуації, що склалася в фінансовій системі на конкретний момент часу, з метою розробки конструктивних пропозицій утримання рівня розбалансованості у допустимих межах.