Комунікативний вплив: до постановки проблеми
В основі відповідних експертиз найчастіше послуговуються такими постулатами: 1)соціальна обумовленість людської психіки, її конструювання і програмування за посередництвом соціальних та інформаційних впливів; 2)істотна залежність психіки та поведінки людини від ситуативних (зовнішніх) факторів (ситуаціоністська парадигма соціальної психології); 3)істотний вплив моделювання та прикладу на психіку й поведінку людини; 4)обмеженість психіки пересічної людини, що шкодить точному сприйняттю реальності та, з іншого боку, уможливлює вплив на поведінку, емоції та мислення поза свідомістю; 5)взаємододатковість різноманітних факторів впливу на психіку людини; 6)суттєва питома вага соціально-психологічних автоматизмів (стереотипів)у свідомості людини, які зумовлюють маніпулятивний вплив; 7)ефект документалізму, який підсилює психологічний вплив відео-, аудіо- та текстової інформації; 8)моделювання віктимності (схильності стати жертвою) як впливу, що поглиблює культ насильства й агресивності тощо [1]. Ці факти, зрозуміло, обґрунтовують необхідність якнайкоректнішого використання відповідних можливостей мови.
Зазначене тлумачення комунікативної природи перетинається з новітніми галузями гуманітарного знання – екопсихологією та лінгвоекологією, зокрема. Предметом дослідження екопсихології проголошено становлення психологічної реальності в індивідуальній (одиничній та особливій) формі у взаємодії з довкіллям, а вихідним підґрунтям та одиницею аналізу для визначення психіки як об’єкта і предмета дослідження є системне відношення «Людина - Природа», де поняття «Природа» як компонент відношення містить усю сутність, універсум. Останнє зумовлює те, що «психіка суть одна з форм буття, яка реалізує у своєму становленні загальноприродні (універсальні) принципи цього буття» [15, с. 18]. Предметом же лінгвоекології є «взаємодія мови і суспільства, а метою - досягнення гармонії в такій взаємодії» [3, с. 37].О.І.Бондар дефінує поняття лінгвосоціуму як ядерного феномену лінгвоекології, зазначаючи, що воно передбачає «розгляд конкретної мови і суспільства як єдиного цілого» [там само]. Складовими ознаками лінгвосоціуму є «1)мовна самосвідомість - усвідомлення іманентності, окремішності своєї мови, мовний патріотизм; 2)національна самосвідомість - усвідомлення іманентності, окремішності, самоцінності нацї; 3)менталітет - особливий спосіб мислення, світобачення, властивий даній нації, як своєрідний вияв національної психології; 4)національна гідність - власне патріотизм, шанування своєї нації, гордість за неї; 5)духовність - національні ідей, цілі, ідеали, моральні цінності, віра, найвищим вираженням яких є Істина, Добро, Краса» [там само], чим увиразнено визначальний характер глибинних метальних імплікатур особистості й нації як у загальній континуальності буття, так і в дискретно-мовній площині. Роздуми вченого корелюють із загальними настановами нейролінгвістичного програмування, де аналіз сугестивних потенцій мови пов’язаний із комплексним дослідженням психоструктури носіїв мови та деталізацією її відповідних механізмів, реалізованих у різноманітних функціональних галузях.
Отже, припускаємо, що глибинна природа впливових феноменів уможливлює їх коректне й толерантне використання, а навчання бодай узагальнених впливових стратегій (насамперед пов’язаних із методиками НЛП та сугестивної лінгвістики), використання яких посприяє оптимізації спікування представників державної служби як у межах побутової, так і в галузі фахової комунікації, є актуальним завданням відповідних навчальних закладів та центрів підвищення кваліфікації. У наших попередніх розвідках ми приділяли увагу аналізу зазначених сугестивно орієнтованих контекстів (зокрема політичного мовлення), який проводився з використанням методів сугестивної лінгвістики та нейролінгвістичного програмування [11]. Виокремленні особливості дають підстави твердити, що таким текстовим масивам притаманна мовна специфіка з чітко фіксованою сугестивною забарвленістю, що, у свою чергу, вимагає високого ступеня коректності й глибоких фахових знань у разі відповідного лінгвістичного конструювання, забезпечуючи оптимальну результативність відповідних моделей комунікації.
Література:
1. Аврамцев В.В., Волков Е.Н. Труднее жить после “Полдня” и “Вечера трудного дня” // Dokument HTML. – http://people.nnov.ru/volkov/.
2. Барт Р. Актовая лекция, прочитанная при вступлении в должность заведующего кафедрой литературной семиологии в Колледде Франс 7 января 1977 года // Dokument HTML. – http://www.philosophy.ru/librari/barthes/lect.
3. Бондар О.І. Лінгвосоціум: до розбудови термінологічного апарату лінгвістичної екології // Мова. Науково-теретичний часопис. – Одеса: Астропринт, 2001. – №5-6. – С. 37-40.
4. Вандриес Ж. Язык // Воронин С.В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. м С. 146-153.
5. Волков Е.Н. Существует ли «контроль сознания» («реформирование мышления»)? Теоретические и практические аспекты дискуссии // Dokument HTML – http://www.people.nnov.ru/volkov/.